«НЕПОХОЖІ» СЕЛЯНИ — залежна від великого князя або приватного власника (магната чи шляхтича) категорія сільс. населення України, Білорусі та Литви за середньовіччя, яка не мала права вільного переходу в ін. поселення. До розряду «Н.»с. часто переводили невільні категорії населення («челядь», «коланних»). «Непохожими» також ставали ті селяни, які «засиділи давність» (10 років) на землі шляхти, вчасно не повернули «запоможеньє» — кредит, взятий при поселенні, або ті, які не уклали із сюзереном письмової угоди із зазначенням свого статусу «похожого». При великокнязівських пожалуваннях поселень приватним власникам «Н.»с. зберігали таку ж юрисдикцію «непохожих», не маючи права залишити свою землю і без дозволу феодала піти на волю. Для боротьби із несанкціонованими переходами «Н.»с. було прийнято низку правових актів (грамота Казимира IV 1457
та Судебник Казимира IV 1468, уставна грамота Київ. землі 1507, Статути Великого князівства Литовського 1529, 1566, 1588). Літ.: Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. М., 1892; Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах, т. 1. К., 1901; Греков Б.Д. Крестьяне на Руси. М.—Л., 1946; Похилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI—XVIII вв. Львов, 1957; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««НЕПОХОЖІ» СЕЛЯНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
