НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ — навч. заклади, які засновувалися ліберальною інтелігенцією та студентством з метою навчання грамоти дорослого населення. Це одна з найпоширеніших форм позашкільної освіти в Україні наприкінці 1840-х — на поч. 1860-х рр. Виникли 1848—49 у Східній Галичині та на Закарпатті як «читальні для дорослих», де вивчалося природознавство, географія, математика, укр. література й мова. У Галичині діяло 60, у Закарпатті — 9 Н.ш. Незабаром вони потрапили під вплив Церкви. У підрос. Україні перші Н.ш. виникли в Києві (жовтень 1859) з ініціативи прогресивної студентської молоді на чолі з Ф.Вороним, членів ХарківськоКиївського таємного товариства Я.Бекмана та М.Муравського. Незабаром подібні школи почали виникати в ін. містах України. Упродовж 1859—62 в Україні засновано 111 Н.ш. Активними діячами Н.ш. у Харкові була педагог-просвітитель Х.Алчевська, у Полтаві — О.Стронін, який створив «Азбуку по методу Золотова для південноросійського краю» на укр. мові, Є.Милорадович, Д.Пильчиков, А.Кониський — автор підручників «Українські прописи» (1862), «Арифметика або щотниця» (1863), «Перша
А.К. Недбайло.
Група діячів перших недільних шкіл у Києві. 1860.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
