НАВРОЦЬКИЙ Осип (24.03. 1890—06.08.1972) — військ. і політ. діяч. Н. в с. Гологочі (нині Підгаєцького р-ну Терноп. обл.). Закінчив г-зію в Бережанах, навч. на правничому ф-ті Львів. ун-ту. Голова Укр. студентського союзу (1912—13), провідний діяч Української радикальної партії і член її гол. управи (1912—14). Від 1914 — у Легіоні Українських січових стрільців (сотня В.Дідушка), учасник боїв у Карпатах. Активний учасник визвол. змагань, керівник інтендантської служби 2-ї Коломийської бригади та заст. керівника інтендантської служби III-го корпусу Української Галицької армії, керівник запілля Херсон. д-зії Армії УНР. Один із засновників Української військової організації (1920), один із 3-х членів Начальної команди та її голова (1921) до часу прибуття полковника Є.Коновальця, в’язень польс. тюрем (1921—23, у зв’язку з акціями УВО). 1920— 26 — ген. секретар, заст. голови Укр. радикальної партії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Навроцький Осип» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
