МУРАВЙОВ Андрій Миколайович (30.04.1806—18.08.1874) — письменник, історик, церк. просвітитель, пам’яткоохоронець, краєзнавець, колекціонер, мандрівник. Н. в м. Москва. Син генерал-майора М.М.Муравйова. Здобув домашню освіту. Під впливом свого учителя С.Равича ще в юності писав вірші, перший збірник яких — «Таврида» — вийшов 1827. З 17 років — на військ. службі. Працював у дипломатичній канцелярії 2-ї армії кн. П.Вітгенштейна, секретарем за обер-прокурорським столом у Найсвятішому Синоді, столоначальником у департаменті азіатських справ МЗС Рос. імперії, начальником тюремного к-ту. Мандрував по святих місцях Росії і Сходу. Автор численних широковідомих праць з питань релігії, історії Церкви, які витримали чимало видань. Серед них: «Путешествие ко Святым местам в 1830 г.» (СПб., 1832; 8 видань); «Письма о богослужении Восточной кафолической церкви» (СПб., 1836; 11 видань, перекладена майже всіма європ. мовами); «История русской церкви» (СПб., 1838; 4 видання); «Путешествие по святым местам русским» (СПб., 1838); «Изложение Символа Веры Православной Кафолической церкви» (СПб., 1838; 4 видання); «Первые 4 века христианства» (СПб, 1840); «Раскол, обличаемый своею историею» (СПб., 1854); «Жития святых российской церкви, также Иверских і Славянских» (СПб.,
1855—58); «Сношение России с Востоком по делам церковным» (СПб., 1858—60) тощо. Він вперше опублікував деякі житія, закриту раніше справу Никона. Становлять інтерес для історії й такі книги М., як «Письма митрополита московского Филарета к А.Н.М.» (К., 1869), «Знакомство с русскими поэтами» (К., 1871), «Мои воспоминания» (М., 1913). До книги «Путешествие по святым местам русским» увійшов розділ про Київ, який автор не раз відвідував, 1844 вийшла окрема книжка «Описание Киева». З 1868 жив тут постійно. Багато зробив для охорони пам’яток та істор. середовища міста. Завдяки його клопотанням відремонтовано каплицю під колоною магдебурзькому праву, відновлено хресний хід до неї, врятовано від військ. буд-ва Старокиївську гору, споруджено церкву святих Бориса і Гліба у Вишгороді. Найбільше піклувався Андріївською церквою: був ініціатором та організатором збору коштів і влаштування спец. к-ту для проведення ремонтно-реставраційних робіт у храмі та зміцнення схилів Андріївської гори, що діяв до 1869. М. до кінця життя піклувався церквою, в якій і похований. 1864 — один із фундаторів Свято-Володимирського братства у Києві, з 1869 — його голова. Був обраний почесним членом Моск. духовної академії та Київської духовної академії. Зібрав значну колекцію старожитностей, яку було передано його племінником 1878 до Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. П. у м. Київ. Літ.: Воспоминания об А.Н. Муравьеве. К., 1875; Муравьевская коллекция в Церковно-археологическом музее при Киевской академии. К., 1878; Лесков Н. Синодальные персоны. «Исторический вестник», 1882, № 1; Проценко Л.А. Київський некрополь: Путівник-довідник. К., 1994; Литвинчук Ж. А. Муравйов і сторічний ювілей Андріївської церкви (1867 р.). В кн.: Пам’ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень: Тези наукової конференції Національного заповідника «Софія Київська». К., 1996; Кальницький М. Могила Муравйова А.М. В кн.: Звід пам’яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 1. К., 1999. Л.Д. Федорова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Муравйов Андрій Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
