МУЗЕЙ УКРАЇНИ — структурний підрозділ Всеукраїнського музейного містечка (діяло 1926—34; нині Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник), заснованого згідно з постановою ВУЦВК та РНК УСРР від 29 листопада 1926. Подібно до ін. великих музеїв, створених на матеріалах зібрань В.Тарновського, Б. та В. Ханенків, В.Щавинського, Терещенків, К.Скаржинської та ін., у його основу лягла приватна колекція генерала від артилерії П.Потоцького (1857—1938), нащадка двох кишенських сотників на Полтавщині. 1926 він подарував свою збірку укр. урядові в особі Наркомосу УСРР. У червні 1927 до Києва було перевезено 7 вагонів музейного майна заг. вагою 38 тонн. Під М.У. було передано 2-поверховий корпус № 6 (митрополичих півчих) — разом 14 залів і кімнат, а самого збирача призначили пожиттєво директором його ж власної колекції. Книгозбірня П.Потоцького (до 17 тис. томів) вважається однією з найвидатніших за всю історію укр. бібліофільства. 1918 П.Потоцький набув у Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) 3 книжки з особистої бібліотеки Т.Шевченка — «Малороссийские и червонорусские народные думы и песни» П.Лукашевича (СПб., 1836), «Estetica» К.Лібельта (СПб., 1854) та «Poezye Antoniego Sowy» (СПб., 1858). У М.У. зберігалися книжки з автографами І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, В.Капніста, М.Костомарова, Марка Вовчка, майже
повна збірка «Кобзарів», що вийшли на той час. Окрасою М.У. був рукопис «Исторії Малої Росії» Д.Бантиша-Каменського з портретами Б.Хмельницького та Ю.Хмельницкого роботи М.Аргунова. Західноєвроп. видання 17— 18 ст. про Україну репрезентували продукцію великих наук. центрів (Єна, Лейпциг, Франкфуртна-Майні, Нюрнберг (усі міста в Німеччині), Варшава, пізніше С.Петербург і Москва). Були праці з давнього українознавства — Й.Гербінія та Г. де Боплана, П.С.Палласа й Й.-Х.Енгеля, Й.Г.Георгі та В.Зуєва, П.Сумарокова та О. фон Гуна, П.Бекетова і Д.Бантиша-Каменського, П.Свіньїна й В.Пассека, М.Закревського й В.Тімма та ін. Від нащадків П.Потоцький придбав частину книгозбірні вел. кн. Костянтина Павловича, в якій розпорошилися книжки з б-ки М.Ломоносова. Військ. відділ б-ки містив майже повну збірку рос. полкових історій і пам’яток. Збирачеві належав один з трьох майже повних комплектів «Исторического описания одежды и вооружения российских войск» (т. 1—30. СПб., 1841—62) О.Вісковатова (1804—58) та його продовження, що містили понад 3 тис. ілюмінованих літографованих малюнків одягу й форм збройних сил від 9 ст. до часів рос. імп. Олександра II. П.Потоцький придбав один з чотирьох виданих іменних примірників альбому «Русская армия в 1812 г.: Описание воинских частей, принимавших участие в Отечественной войне 1812 г.» (Paris, 1912; текст Г.Габаєва та М.Зарецького; малюнки М.Зарецького, розфарбовані від руки). У Російській імперії це був єдиний примірник. Мистецька частина збірки складалась із 15 тис. гравюр і літографій, понад 300 картин (портрети гетьманів, 5 портретів Стороженків, мистецькі твори Т.Шевченка), колекцій худож. меблів, починаючи від 15—16 ст., зброї, порцеляни та кришталю. Збирач уклав анотований реєстр колекції. Аналіз портретів Б.Хмельницького виявив найдостовірніший з-поміж них — В.Гондіуса (1651; гравюра різцем на міді), що й прийнято в мистецтвознавстві. Серед укр. краєвидів вирізнявся альбом «Napo-
leon Orda. Album widok\w gubernii Grodzien`skiej, Wilen`skiej, Min`skiej, Kowien`kiej, Wolyn`skiej, Podolskiej, Kijowskiej, Witebskiej, Mogilewskiej» (Warszawa, 1876), повних примірників якого майже не існує. У М.У. зберігався також фамільний архів Потоцьких з гетьман. універсалами, карти України тощо. У крихітному штаті музею як лектор 1931—33 працював військ. історик О.Петровський. Згодом доступ до музею було обмежено. Двома актами цензура вилучила 511 книжок. Експонати М.У. було передано в розпорядження новоствореного Центр. істор. музею ім. Т.Шевченка (нині Національний музей історії України). 1938 П.Потоцького, другу дружину, її сестру (онуки поетапартизана Д.Давидова), а також його власного онука було репресовано. Б-ка склала основу новостворюваної Держ. істор. б-ки УРСР (нині Бібліотека державна історична України). У роки німецько-рад. війни 1941—45 під час Другої світової війни разом з б-кою митрополита Київського і Галицького Флавіана (Городецького) книжки М.У. було вивезено до Німеччини, а згодом частково повернено до б-к Києва (б-ка Київ. ун-ту; нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) та Мінська (нині в Нац. б-ці Білорусі). Літ.: Стеллецький Г. Українська збірка П.Потоцького. «Червоний шлях», 1927, № 3 (48); Семененко О. Харків, Харків…, вид. 2. Б/м, 1977; Климова Е.И. Музей Украины (собрание П.П. Потоцкого), ч. 1: Указатель архивных материалов и библиографии. К., 1995; Лазанська Т.І. Нащадок Кишенського сотника. «Київська старовина», 1997, № 5; Романова Н.И. Частное книжное собрание П.П. Потоцкого в истории культур Украины, России и Беларуси. В кн.: Могилянські читання 2002: Збірник наукових праць. К., 2003; Білокінь С. Музей України: (збірка П. Потоцького): Дослідження, матеріали. К., 2006. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУЗЕЙ УКРАЇНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
