Діяв у Празі (нині столиця Чехії) 1925—48. Заснований з ініціативи укр. емігрантів, які жили в Чехословаччині після поразки Української революції 1917—1921. 1924 кер-во Української Галицької армії звернулося до професорів Українського вільного університету з пропозицією заснувати музей, в якому б зберігалися військ. реліквії та архівні матеріали. Розбудову музею здійснило Т-во «Музей визвольної боротьби України», статут якого, складений професорами УВУ, був схвалений рішенням земського уряду в Празі 12 січня 1925. Музей ставив за мету збирання, вивчення і популяризацію всіх матеріалів, пов’язаних з укр. нац. рухом та утворенням самостійної укр. держави. До дійсних членів т-ва належали як окремі особи, так і численні укр. громад. інституції, що діяли в різних країнах світу. Голови т-ва — І.Горбачевський, С.Смаль-Стоцький, А.Яковлів, Д.Дорошенко, В.Бірчак, Ю.Домбровський, К.Заклинський. Серед засновників і членів ради — Д.Антонович, В.Біднов,
Д.Дорошенко, О.Колесса, М.Омельянович-Павленко, В.Старосольський, Ф.Щербина та ін. Кер-во звернулося до всіх укр. емігрантських кіл з проханням про передачу матеріалів до музею. Перша виставка була відкрита 1 липня 1925. Музей містився у найманих непристосованих приміщеннях. 1929—38 оренду приміщень фінансував укр. підприємець із США Г.-К.Лисюк. На зібрані серед українців кошти 1938 було придбано власний будинок, де з травня 1939 розмістився музей. Його збірка, що налічувала бл. 1 млн одиниць зберігання, складалася з архівів укр. урядів періоду Укр. революції 1917—21 та їх дипломатичних представництв і місій у 12 країнах Європи, Союзу визволення України, таборів для інтернованих та військовополонених українців у Австрії, Італії, Польщі, Чехословаччині, зокрема Української Галицької армії та січових стрільців; укр. емігрантських інституцій, т-в, політ. партій, навч. закладів у діаспорі; персональних фондів відомих
105 МУЗЕЙ
«Вісти Музею визвольної боротьби України». Прага, 1937. Жовтень. Перша сторінка.
Музей визвольної боротьби України. Фрагмент експозиції.
106 МУЗЕЙ
Будинок Музею етнографії та художнього промислу в м. Львів. Фото 2008.
представників української еміграції, зокрема А.Андрієвського, О.Андрієвського, Антоновичів, В.Біднова, Л.Білецького, І.Борковського, В.Доманицького, Д.Дорошенка, В.Дубровського, О.Колесси, О.Косач-Кривинюк, Б.Мартоса, В.Мартинця, С.Наріжного, С.Рудницького, С.Смаль-Стоцького, Ю.Тищенка, С.Черкасенка, М.Чечеля, М.Шаповала, В.Щербаківського, А.Яковліва та ін.; колекцій боністики та нумізматики; збірок періодичних і неперіодичних укр. видань з різних країн, плакатів, листівок, фотографій, негативів, діапозитивів, мистецьких творів; шевченківської (видання Т.Шевченка, шевченкіана) та карпато-української колекції: пам’ятки з історії Підкарпатської України (див. Підкарпатська Русь), насамперед ті, що стосуються питань автономії та діяльності русинських кооп., культурно-освіт. орг-цій. Б-ка комплектувалася дарами різноманітних укр. і неукр. інституцій та приватних осіб. Музей утримувався за рахунок членських внесків і пожертвувань українців з різних країн світу. За гітлерівської окупації Праги 1939—45 (див. також Друга світова війна) його діяльність була дозволена. У лютому 1945, під час американського бомбардування Праги, будинок музею дуже постраждав і був знесений (нині на його місці побудовано фабрику). Частину його колекцій було знищено, матеріали, що збереглися, перевезли у Національну та Університетську бібліотеки в Клементіумі та в архів Мін-ва внутр. справ на Градчанах. Відновив діяльність у листопаді 1945. 1925—38 музей ви-
давав бюлетень «Вісти» (20 випусків). Директор музею — Д.Антонович, з 1945 — С.Наріжний. 26 березня 1948 комуніст. влада Чехословаччини закрила музей і ліквідувала т-во. Частина документальних матеріалів музею потрапила до архіву мін-ва народної безпеки, музейна б-ка та частина архівів — до Слов’янської б-ки у Празі (їх подальша доля не відома). Велику кількість колекцій, насамперед документальних, вивезено до СРСР. Фонди Музею визвольної боротьби України сьогодні розкидані по різних архівах, музеях і б-ках України, Росії, Чехії та Словаччини. Значні колекції музею зберігаються у Держ. центр. архіві в Празі, їх систематизовано як окремий фонд «Український музей у Празі». Частина їх опинилась у Києві, зокрема у сучасних Центральному державному архіві вищих органів влади України, Центральному державному архіві кінофонофотодокументів, Центральному державному архіві громадських об’єднань України. Літ.: Український Музей Визвольної Боротьби в Празі (1925—1948). «Громада», Париж, 1948, №11; Кеннеді-Грімстед П., Боряк Г. Доля скарбів української культури під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. К., 1991; Український музей у Празі. (1659) 1925—1948. Опис фонду: Науково-довідкове видання з історії України, вип. 41. К.— Прага, 1996; Мушинка М. Музей визвольної боротьби України в Празі та доля його фондів: Історико-архівні нариси. К., 2005. Л.Д. Федорова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
