МУЗЕЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА. 1) Музей старожитностей. Заснований 1836 як Музей київ. старожитностей. Фундатор і перший завідувач — К.Лохвицький. Перебував у віданні Тимчасового к-ту для дослідження старожитностей в Києві. Основу збірки музею складали археол. матеріали давньорус. доби, знайдені на території істор. ядра Києва. Водночас комплектувалася профільна б-ка. 1842 перетворе-
ний на Музей красних мист-в і старожитностей. 1845 підпорядкований Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів при київ., волин. і подільському генералгубернаторові (див. Київська археографічна комісія). 1873 розділений на музей старожитностей (археол.) і музей красних мистецтв. 1838—54 музеєм завідував А.Ставровський, 1854—65 — Я.Волошинський, 1865—73 — І.Линниченко. Особливу роль у розвитку музею відіграв В.Антонович, який завідував ним 1873— 1901. Він комплектував збірку всіх археологічних культур на території України. Колекції зростали завдяки надходженням з різних установ (зокрема Кременецького ліцею), пожертвам приватних осіб, закупкам. Велику частину поповнень складали матеріали археол. досліджень у Києві, Ольвії, Київській губернії, Подільській губернії, Волинській губернії, на Кавказі, які проводили викладачі ун-ту. 1837 музейне зібрання налічувало 150 одиниць зберігання, 1898 — 6062 речі, 583 назви книг, 429 планів, малюнків, планів, пов’язаних з розкопками тощо. Музей служив наук. і навч. цілям; 2) Музей красних мист-в, який виник 1834. Його збірка включала зліпки з відомих і типових творів, картини, гравюри, ілюстровані атласи, колекції архіт. моделей, інструментів, буд. приладь, пристосувань для рисувальної школи, які використовувались як навч. демонстраційний матеріал кафедрою теорії та історії мист-в. Формувалася спеціа-
103 МУЗЕЇ
Музеї Київського університету святого Володимира. Музей красних мистецтв. Лекція Г. Павлуцького. 1913.
104 МУЗЕЙ
лізована б-ка. Збірка містила лише окремі цінні мистецькі твори. У 1920-х рр. збірки археологічного і художнього музеїв було розподілено між різними наук., музейними та навч. закладами; 3) Нумізматичний музей, який вважався одним з найкращих у Російській імперії за кількістю і змістом збірки, започаткований 1835. 1837 до музею надійшло бл. 23 тис. монет і медалей Віленського ун-ту (нині Вільнюський університет), з яких 19 тис. екземплярів складала нумізматична збірка Кременецького ліцею, пізніше — невеликі збірки монет віленських духовної і медичної академій, Луцької г-зії, Теофіпольського повітового дворянського уч-ща та ін. Усі вони зберігалися спочатку в б-ці. 1838 створено Мінц-кабінет, який 1842 увійшлов до Музею красних мист-в і старожитностей у складі б-ки. Спочатку музеєм відав завідувач б-ки: 1835—45 — П.Ярковський, 1845—52 — А.Красовський. Першим хранителем Мінцкабінету як самостійної науководопоміжної установи призначений Я.Волошинський (1852—65). 1865 посаду хранителя скасували, обов`язки покладалися на одного з викладачів історико-філол. ф-ту. Ними були К.Страшкевич (1865—68), В.Іконников (1868— 72), В.Антонович (1872—1906). 1844 організовано експозицію, 1848 відкрито для відвідування, і заклад став першим у місті публічним музеєм. До нього надходили знахідки з території Київської, Волинської та Подільської губерній, пам’ятки з Катеринославської губернії, Чернігівської губернії та ін. губерній. З 1859 скарби, знайдені в Рос. імперії, відправлялися до Імператорської археол. комісії в м. Санкт-Петербург, що призводило до їх розпорошення. Після розгляду їх
часто розподіляли поміж різними музейними збірками, і вони втрачали свою цілісність та історичну цінність. Лише частина предметів залишалась або поверталася до музею. За В.Антоновича збірка музею збільшилася вдвічі і 1906 налічувала вже 60 тис. одиниць зберігання. Він багато зробив для її вивчення та введення до наук. обігу, зокрема 1906 опублікував окремим виданням опис монет і медалей музею. Збірка була впорядкована за колекціями, які відображали історію грошового обігу різних країн і д-в. В їх числі — грецька, римська, давньоруська, російська, польська, німецька колекції. 1915 їх відправлено до Саратова (нині місто в РФ; 1916 повернено), при цьому частина пам’яток була депаспортизована. 1927 збірку передано ВУАН (нині Національна академія наук України) вже у пограбованому стані, 1931 — до Всеукраїнського музейного містечка, 1933 — Центр. істор. музею ім. Т.Шевченка (нині Національний музей історії України). Навч. і наук. призначення колекції формували ще кілька університетських музеїв — мінералогічний, зоологічний, ботанічний, анатомічний театр та ін. Дж.: Державний архів міста Києва, ф. 299, оп. 1, спр. 3, 6; Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського, ф. II, спр. 22942, 22953; Центральний державний історичний архів України в Києві, ф. 707, оп. 1, спр. 615; оп. 3, спр. 113; оп. 11, спр. 168; оп. 82, спр. 310, 371, 499, 588, 609, 1307, 3301, 6863. Літ.: Антонович В.Б. Музей древностей. В кн.: Историко-статистические записки об учебных и учебновспомогательных учреждениях Императорского университета С.Владимира (1834—1884). К., 1884; Його ж. Нумизматический кабинет. Там само; Музей Киевского университета. «Исторический вестник», 1885, № 2; Данилевич В. Проф. В.Б. Антонович та
Державний музей авіації. Анатра «Анасаль» — перший український серійний аероплан, створений 1917. Археологічний музей ІНО. В кн.: Записки Київського інституту народної освіти, ч. 3. К., 1928; Гарбуз Б. Музей нумізматики. «Київська старовина», 1993, № 4; Його ж. Нумізматична колекція Національного музею історії України. «Вісник Національного банку України», 1996, № 3. Л.Д. Федорова.
Державний музей авіації. Загальний вигляд експозиції. Фото 2008.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУЗЕЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
