МУЖИЛОВСЬКИЙ Силуян Андрійович (р. н. невід. — п. у грудні 1654) — полковник, військ. суддя, дипломат. Н. в сім’ї слуцького протопопа, білорус. правосл. письменника-полеміста А.Мужиловського. На поч. 1630-х рр. навч. в Київ. лаврській школі (див. також Києво-Могилянська академія). Від червня 1648 — учасник національної революції 1648 —1676. У липні 1648 прибув до Б.Хмельницького й отримав поса-
102 МУЗАГЕТ
ду полковника. Незабаром виїхав до Молдови для супроводу єрусалимського патріарха Паїсія. На поч. 1649 направлений послом до Рос. д-ви з метою одержати військ. допомогу й порушити питання про протекцію царя Олексія Михайловича. 14 (4) лютого 1649 подав «Записку» цареві Олексію Михайловичу — унікальний документ про причини укр. повстання та його розвиток у 1648. Бл. 20 (10) серпня 1649 вирушив з дипломатичною місією до Великого князівства Литовського. 1650, можливо, служив у Генеральній військовій канцелярії. Весною 1651 очолив посольство до Молдавського князівства і Трансильванського князівства, однак під час повернення в Україну це посольство у червні 1651 потрапило до польс. полону. Після звільнення з полону 2 квітня (23 березня) 1653 відправлений у складі посольства до Росії і Швеції. На поч. 1654 обійняв посаду ніжинського полкового судді, а влітку — військ. судді у війську сіверського гетьмана наказного І.Золотаренка. Восени у складі посольства відвідав ставку рос. царя під Смоленськом (нині місто в РФ). Під час конфлікту із І.Золотаренком, ймовірно, у грудні 1654 був убитий. Літ.: Голобуцкий В.А. Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648—1654 гг. К., 1962; Липинський В. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. В кн.: Липинський В. Твори, т. 2. Філадельфія, 1980; Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8—9. К., 1995— 97; Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 1995; Сергійчук В. Армія Богдана Хмельницького. К., 1996; Мицик Ю. Силуян Мужиловський. В кн.: Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети, кн. 1. К., 1998; Кривошея В. Генеалогія українського козацтва. Нариси історії козацьких полків. К., 2004; Мицик Ю. Albaruthenica. Студії з історії Білорусі. К., 2009. В.С. Степанков.
тюркские фольклорные связи» (1966), «Очерки фольклора тюрков» (1966) та низки статей з фольклору кримських татар. Учасник кримськотатар. нац. руху. 1990—94 — гол. редактор ж. «Ватан» («Вітчизна») в Криму. 1991 — делегат 2-го Курултаю кримськотатар. народу (див. Курултай кримськотатарського народу). Лауреат Респ. премії АР Крим (2001). Літ.: Музафаров Рефик. В кн.: Крымскотатарская энциклопедия, т. 2. Симферополь, 1995; Фазыл Р., Нагаев С. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы. Симферополь, 2001. Л.А. Меметова.
«Музагет». Київ, 1919, № 1—3. Обкладинка.
женко (див. Ю.Меженко), Я.Савченко, П.Тичина, В.Ярошенко та ін. Члени «М.» збиралися в літературно-мистецькому клубі «Льох мистецтва», в ін. місцях. Об’єднання видало одну збірку «Музагет: Місячник літератури і мистецтва» (№ 1—3, Київ, 1919). У збірці опубліковані: уперше вірш П.Тичини «Плуг», ескізи П.Віріна, вірші Д.Загула, В.Кобилянського, К.Поліщука, О.Слісаренка, дослідження Ю.Іваніва-Меженка, стаття М.Бурачека про київ. художників, твори М.Жука, Г.Журби, Л.Курбаса, І.Майдана. Автори акцентували увагу на нац. особливостях укр. літератури. Об’єднання підготувало другу збірку, але їй не судилося побачити світ. «М.» перестав існувати 1920. Більшість його членів пізніше репресували й знищили, а об’єднання затаврували як «буржуазно-націоналістичне». Літ.: «Жизнь», 1919, № 2, 8—14; «Мистецтво», 1919, № 1; Центральний державний архів вищих органів влади України, ф. 1738, оп. 1, спр. 49, арк. 30. М.О. Рибаков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУЖИЛОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
