МУЖ — давньослов’ян. та давньорус. назва людини («муж нўкии»), чоловіка («мужи и жены»), воїна, боярина чи слуги («мужь цўсарь», «мужь княжь»). В останньому спеціальному значенні слово «муж» позначає найвищих урядовців, знатних людей. У кожного князя було небагато (звичайно 3—5) «мужів», решта слуг називалися «отроками», «детскими» (див. Діцький) тощо. Часом використовувався церковно-книжний зворот «вельможа», що є довільним перекладом грец. «сильний». Механізм екон. забезпечення «мужів» досі остаточно не з’ясований. Найбільш вірогідною є думка про те, що при некласичному феодалізмі (bastard feudalism) джерелом забезпечення було не велике землеволодіння, а служба князю (певна доля данини, згодом держання волостей та ін.). Літ.: Пресняков А.Е. Княжое право в Древней Руси. СПб., 1909; Черепнин Л.В. Русь: Спорные вопросы истории феодальной земельной собственности в IХ—ХIV вв. В кн.: Новосельцев А.П. и др. Пути развития феодализма. М., 1972; Горский А.А. Феодализация Руси: основное содержание процесса. «Вопросы истории», 1986, № 6; Толочко А.П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. К., 1992; Старославянский словарь (по рукописям Х—ХI веков). М., 1999. Т.Л. Вілкул.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МУЖ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
