МОНОМАШИЧІ (Мономаховичі) — могутній князівський клан, що поділявся на 3 земельні князівські династії: волинські Ізяславичі (Мстиславичі), що не раз посідали київ. стіл, смоленські Ростиславичі, також Мстиславичі, бо, як й Ізяславичі, були нащадками Мстислава Великого, старшого сина Володимира Мономаха), владимиро-суздальські Юрійовичі (глава — Юрій Долгорукий, молодший син Володимира Мономаха), яких історики ототожнюють власне з М. Родоначальник М. — Володимир Всеволодич Мономах. У джерелах 12—13 ст. антропонім «Мономашичі» не трапляється. Князі-М. називалися: «Володимировичи», «Володимеричь», «Манамахов», «Маномаш» (сини Володимира Всеволодича), а також «племя Володимере». М. були найчисленнішим і наймогутнішим князівським родом на Русі, але суперництво всередині клану і його окремих гілок завадили М. відсунути своїх гол. суперників Ольговичів на околицю політ. життя. Літ.: Донской Д. Справочник по генеалогии Рюриковичей, ч. 1. Ренн, 1991. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОНОМАШИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
