МОНЕТА (лат. moneta) — засіб платежу, грошовий знак. Термін «монета» має давньорим. походження, є одним з епітетів Юнони, в храмі якої було влаштовано перший монетний двір Риму Стародавнього. Монети вивчаються допоміжною істор. дисципліною нумізматикою. Монети є шматочками металу переважно круглої, найзручнішої у вжитку, форми. Держ. штемпель і напис з ім’ям міста, країни чи її государя підтверджують законність М. як засобу купівлі-продажу. Перші монети з’явилися в малоазійській д-ві Лідії на поч. 7 ст. до н. е., а з серед. 7 ст. до н. е. — на грец. о-ві Егіна в затоці Саронікос Егейського моря. Лідійські монети карбували з електру (сплаву золота із сріблом), егінські — зі срібла. Упродовж більше 2-х тисячоліть срібло залишалось гол. монетним металом, золоті монети випускалися рідко і служили гол. чин. засобом накопичення багатства, мідні монети поширилися лише з 18 ст. Сучасні монети в країнах світу виготовляються (за рідкісними винятками) зі сплавів міді, нікелю, свинцю та ін неблагородних металів і правлять за дрібні, розмінні гроші. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОНЕТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
