МОЛДОВСЬКІ ПОХОДИ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І Т.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 1650, 1653
МОЛДОВСЬКІ ПОХОДИ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І Т.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 1650, 1653 — походи, спрямовані на нейтралізацію впливу Речі Посполитої на Молдавське князівство й реалізацію
36 МОЛДОВСЬКІ
династичних намірів Б.Хмельницького. У складній міжнар. обстановці він змушений був прийняти пропозицію калги Крим-Гірея вчинити похід на Молдову, що підтримувала Річ Посполиту. На початку вересня 1650 бл. 30 тис. укр. і 30 тис. татар. вояків переправилися в околицях м. Ямпіль через р. Дністер. Залишивши тут 2 полки, гетьман став табором (див. Ваґенбург) біля р. Владник, а Крим-Гірей — на Цецорському полі (с. Цецори поблизу м. Ясси, на березі р. Прут, прит. Дунаю; нині в Румунії). Передові підрозділи українців і татар оволоділи Яссами. Молдов. господар В.Лупу уклав договір про політ. союз з Укр. козац. двою, який передбачав одруження його доньки Домни-Розанди із сином гетьмана Тимошем Хмельницьким. Після весілля Тимоша з Домною-Розандою (див. також Д.-Р. Хмельницька; 1 вересня (22 серпня) 1652) гетьман прагнув зберегти молдов. престол за В.Лупу. Коли В.Лупу втратив його на початку 2-ї декади квітня 1653, Б.Хмельницький послав 19 (9) квітня йому на допомогу 4 полки (8 тис. козаків) під проводом Т.Хмельницького. По дорозі до них приєдналися 2 тис. подільських опришків. 1 травня (21 квітня) українці розгромили під Яс-
сами 20-тис. молдовсько-трансильванське військо. Відновивши владу, В.Лупу вирішив захопити Волощину й схилив до цієї авантюри Т.Хмельницького. 11 (1) травня українсько-молдов. армія виступила в похід, перемогла 22 (12) травня під Фокшанами (нині місто в Румунії) підрозділи волохів, але у вирішальній битві 27 (17) травня біля с. Фінти зазнала поразки. Т.Хмельницький відступив до України. Втративши у середині липня знову владу, В.Лупу запросив допомоги. Гетьман Б.Хмельницький послав на початку серпня 1653 8—9 тис. вояків з Т.Хмельницьким, котрі бл. 16 (6) серпня увійшли до м. Сучава. 21 (11) серпня їх оточило 20-тис. молдовсько-польсько-трансильванське військо. Почалася облога. Чисельність війська союзників зросла до 30 тис. осіб. Попри смерть Т.Хмельницького (бл. 15 (5) вересня) українці мужньо відбивали приступи. 9 жовтня (29 вересня) вони домоглися угоди про почесну капітуляцію. На початку другої декади жовтня зі зброєю в руках і тілом Т.Хмельницького вирушили в Україну. Літ.: Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий, т. 2. СПб., 1884; Ермоленко А.Ф. Украинско-молдавские отношения в годы освободительной войны украинского народа (1648— 1654). В кн.: Воссоединение Украины
с Россией 1654—1954: Сборник статей. М., 1954; Голобуцкий В.А. Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648—1654 гг. К., 1962; Spieralski Z. Awantury moldawskie. Warszawa, 1968; Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990; Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 1995; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1. К., 1996; Serczyk W.A. Na plon-cej Ukrainie: Dzieje Kozaczyzny 1648— 1651. Warszawa, 1998; Байдаус Э. Штрихи к политическому портрету Б.Хмельницкого в контексте молдавско-украинских отношений (1648— 1653 гг.). В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі: Студії з історії ХI—XVIII ст. К., 2000; Ciesielski T. Od Batohu do тwaЅca. Wojna na Ukrainie, Podolu i o Mo»dawi“ 1652—1653. Zabrze, 2007; Milewski D. Wyprawa na Suczaw“ 1653. Zabrze, 2007. В.С. Степанков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МОЛДОВСЬКІ ПОХОДИ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І Т.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 1650, 1653» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
