КОМПАН Олена Станіславівна (19(06).03.1916—17.07.1986) — укр. історик. Н. в м. Єнакієве в родині поляка, техніка-залізничника, який був згодом репресований (1937), та його дружини, росіянки. Навч. в Ін-ті іноз. мов (1933—34) та Польс. пед. ін-ті (1934—35) у Києві. Викладала у 53-й серед. шк. м. Київ (1935— 36). Закінчила істор. ф-т Київ. ун-ту (1940). Працювала екскурсоводом у Київ. екскурсійному бюро, старшим методистом Дитячої екскурсійної станції в Києві (1939—40), н. с. Краєзнавчого музею в м. Чернівці (1940—41). В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 перебувала в евакуації у Ферганській обл. Узб.РСР, де працювала ланковою бригади бавовноробів (1941—43). 1944 повернулася до Києва. Зав. від. історії ХIХ ст. в Держ. респ. істор. музеї УРСР в м. Київ (1944—47). З 1947 — в Інті історії України АН УРСР (з 1953 — Ін-т історії АН УРСР; нині Інститут історії України НАН України): аспірантка (1947— 50), м. н. с. (1950—56), ст. н. с. (1956—72). Захистила канд. дис. на тему: «Формування робітничого класу залізорудної та металургійної промисловості Півдня України 80—90-ті рр. 19 ст.» під кер-вом Ф.Лося (1950). 1964 захистила докторську дис. на тему: «Міста України в другій половині 17 ст.». Брала активну участь у русі шістдесятників та в діяльності Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, зокрема очолювала секцію досоціаліст. формацій. У 2-й пол.
60-х — поч. 70-х рр. 20 ст. була чл. ред. колегії щомісячного респ. радіож. «Скарби України». Мала широкі зв’язки серед шістдесятників, зокрема завдяки другому чоловікові — відомому укр. письменникові І.Сенченку (1901— 75). 12 верес. 1972 була звільнена з Ін-ту історії АН УРСР, формально — за скороченням штатів. Автор низки праць з історії пізнього Середньовіччя та ранньомодерних часів, зокрема з історії укр. міст і міщанства 17 ст. Співукладач збірників «Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы (К 300летию. 1654—1954)» (Москва, 1953. Т. 3: 1651—1654) та «Документы об освободительной войне украинского народа. 1648—1654 гг.» (Київ, 1965). У своїх студіях прагнула позбутися жорсткої детермінованості та апріорних схем, намагалася вивчати укр. середньовіччя в загальноєвроп. контексті. У працях К. представлені оригінальні розробки проблеми міжформаційних стиків (див. також: Марксизм в історичній науці) на фактографічному матеріалі з історії укр. міст, теза про симбіоз середньовічного міста і села та ін. П. в м. Київ. Тв.: До питання про формування пролетаріату залізорудної промисловості Криворіжжя (1880—1900 рр.). «Наукові записки Інституту історії», 1953, т. 5; Вплив визвольної війни українського народу на розвиток антифеодального руху в Польщі. К., 1954; Значення визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. для визвольної боротьби в Білорусії і антифеодальних рухів у Польщі. В кн.: Історичне значення возз’єднання України з Росією. К., 1954; Участь міського населення у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. К., 1954; Творчість Климентія Зинов’єва як одне з джерел вивчення історії Лівобережної України другої половини XVII і початку XVIII ст. «Наукові записки Інституту історії», 1957, т. 9; До питання по заселеність України в XVII ст. «УІЖ», 1960, № 1; Міста України в другій половині ХVII ст. К., 1963; Єдність світового історичного процесу. К., 1966; О некоторых особенностях социально-экономического развития городов Правобережной и Левобережной Украины в XVII — XVIII вв. В кн.: Города феодальной России: Сборник статей памяти Н.В. Устюгова. М., 1966 (у співавт. з В.Маркіною); Ономастика як допоміжна історична дисципліна. «Історичні джерела та їх використання», 1966, вип. 2; Порівняльно-історичний метод і всесвітньо-історичний аспект
І.Ю. Сенченко та О.С. Компан.
дослідження пізнього феодалізму. «УІЖ», 1966, № 1; Предпролетаріат на Україні в XVII—XVIII ст. В кн.: Історія робітничого класу Української РСР, т. 1. К., 1967; Український Ренесанс. Роздуми історика над проблемами мистецтвознавства. «ЛУ», 1967, 17 жовтня, № 82; Українські словники XVI—XVII ст. як історичне джерело. «Історичні джерела та їх використання», 1969, вип. 4; Вплив Коліївщини на антифеодальну боротьбу в Росії, Польщі і Білорусії. В кн.: Коліївщина 1768: Матеріали ювілейної наукової сесії, присвяченої 200-річчю повстання. К., 1970; Культурна спадщина в світлі марксистсько-ленінської теорії. К., 1970; Общие черты исторического развития средневековых городов Грузии и Украины. В кн.: Из истории украинско-грузинских связей. К., 1971; Проблеми українського середньовіччя. В кн.: Середні віки на Україні, вип. 1. К., 1971; На поклик альбатросів. «ЛУ», 1986, 31 липня, № 31. Літ.: Брайчевський М. Розум у пустелі бездуховності. «Старожитності», 1993, № 3/4; Заремба С.З. Українське пам’яткознавство: Історія, теорія, сучасність. К., 1995; Апанович О. Спогади про видатного вченого і незвичайну особистість. В кн.: Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Збірка наукових праць та спогадів. Число 4, ч. 1. (Пам’яті Олени Станіславівни Компан). К., 2000; Брайчевський М. Пам’яті Олени Компан. Там само; Дзира Я. Чверть століття поруч. Там само. О.В. Ясь.
Жовтня (1917—1918)» (1957), «Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX ст. (1900—1919)» (1960). Один з авторів колективних праць: «Історія Української РСР». У 2-х т. (1967); «Історія робітничого класу Української РСР». У 2-х т. (1967); «Історія селянства Української РСР» (1967). Лауреат Держ. премії СРСР (1976). П. у м. Київ. Р.Ю. Подкур.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОМПАН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
