КОЛОНІЗАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Відбувалася в ході Великої давньогрец. колонізації. Її початок припадає на 2-гу пол. 7 ст. до н. е., кін. — на 1-шу чв. 5 ст. до н. е. Гол. потік переселенців ішов у 2-й пол. 6 ст. до н. е. переважно з міст Іонії, зокрема з дорійського міста Мілет (Мала Азія). Колонізація охопила Нижнє Подністров’я (Ніконій, Тіра), Нижнє Побужжя (Березанське поселення; див. Березань, Ольвія), зх. Крим (Керкінітида, згодом Херсонес Таврійський) та сх. Крим (Пантікапей, Німфей, Феодосія, Мірмекій, Тіритака), а також узбережжя Таманського п-ва (Фанагорія, Гермонасса, Кепи). Відбувалася як організовано, так і стихійно або мала змішаний характер. У першому випадку на чолі невеликого загону переселенців стояв ойкіст (засновник), він обирався ще в метрополії. По прибутті на нове місце на кожного учасника загону — апойка (переселенця) — виділялася земельна ділянка — ойкопедон (ділянка під будинок); десята частина тер. майбутнього міста відводилася під культові споруди; місто обносилося фортечними мурами. За межами міста його громадяни наділялися землею для ведення с. госп-ва. Колоністів, які прибували пізніше, називали епойками (чужинцями, прибульцями). Стихійна колонізація становила собою переселення сільс. нас. і була пов’язана з заснуванням великої кількості сільс. поселень. Серед гол. причин колонізації — нестача с.-г. угідь у метрополії, війни, зокрема з персами, політ. поразки певних груп нас. у тому чи ін. полісі, торгівля — збут власної продукції, купівля сировини, продуктів с. госп-ва, промислів, купівля рабів. Колонізація Пн. Причорномор’я велася виключно мирним шляхом — здебільшого греками освоювалися незаймані осілим місц. нас. узбережжя морів та лиманів. Засновані поліси не залежали від своїх метрополій, відносини між першими та другими базувалися на договірних засадах. Прошарок варварів у д-вах був незначним (виняток — Боспорське царство).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЛОНІЗАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
