КОЛОМИЯ — місто обласного підпорядкування Івано-Франківської області, райцентр. Розта-
Коломия. Благовіщенська церква з дзвіницею. Фото початку 21 ст.
шов. у пд.-сх. частині області на р. Прут (прит. Дунаю), за 65 км від Івано-Франківська. Вузол залізничних і автомобільних шляхів. Нас. 61 тис. осіб (2006). Відома з серед. 13 ст. як центр видобутку солі. Зазнала значних руйнувань під час турец. і татар. нападів 16—17 ст., найбільше — 1589. У 2-й пол. 17 — на поч. 18 ст. в околицях міста діяли загони опришків І.Винника та І.Пискливого. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — у складі Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина). 1848 тут відкрито одну з перших у Галичині публічних б-к, 1861 — г-зію, тут навчалися, зокрема, П.Козланюк, В.Стефаник, Марко Черемшина. Наприкінці 19 — поч. 20 ст. була відомою як центр видавничої справи, тут діяло кілька друкарень і вид-в. За часів Першої світової війни не раз перебувала в зоні бойових дій. 1921 тут відкрито першу на Гуцульщині муз. школу. Від 1939 — у складі УРСР. Райцентр від 1940. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 з 1 лип. 1941 до 28 берез. 1944 місто було окуповане гітлерівцями, входило до складу Генеральної губернії. З містом пов’язані імена І.Франка, Й.Кобринського, В.Кобринського, Я.Галана, В.Навроцького, М.Павлика, К.Трильовського. Тут бували С.Крушельницька, М.В.Лисенко, М.Менцинський. Пам’ятки арх-ри: Благовіщенська церква (1587) і дзвіниця (18 ст.). Функціонує Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, Музей писанкового розпису. Літ.: ІМіС УРСР. Івано-Франківська обл. К., 1971; Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987; ГЕУ, т. 3. К., 1993; Грабовецький В. Історія Коломиї з найдавніших часів до початку ХХ ст., ч. 1. Коломия, 1996; Статистичний щорічник України за 1998 рік. К., 1999. Г.А. Вербиленко.
Київ. ун-ту. З 1928 працював у Київ. ін-ті вдосконалення лікарів, 1944—66 — зав. каф-ри отоларингології цього ін-ту, 1952— 60 — нач. від-ня лікарні 4-го управління МОЗ УРСР. 1960 організував Київ. НДІ отоларингології: 1960—74 — його перший директор, 1974 — науковий консультант. Зробив значний внесок у розробку тонзилярної проблеми, діагностику й лікування пониженого слуху, запальних процесів середнього вуха, внутрішньочерепних ускладнень, консервативної терапії осн. захворювань вуха, горла, носа, лікування травматичних ушкоджень, склероми верхніх дихальних шляхів, професійної патології органів слуху. Вдосконалив старі способи проведення операцій, розробив нові. Створив наук. школу отоларингології в Україні. Лауреат Ленінської премії (1964). П. у м. Київ. Літ.: Шидловська Т.В. та ін. Олексій Сидорович Коломійченко. К., 1990. Л.О. Гаврилюк.
Коломия. Музей писанкового розпису. 2000.
Коломия. Благовіщенська церква. Іконостас. Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЛОМИЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
