КОЛОДА — міра об’єму сипучих речовин і меду, була поширена в укр. землях у 14—18 ст. Не мала єдиного метрологічного стандарту. У Галичині, напр., було кілька її різновидів, зокрема, стрийський, львів. та дрогобицький. Поділялася на 2 півколоди або 2 каді, 8 відер або 8 осьмачок. У Лівобережній Україні у 18 ст. «колодкою» називався четверик. У деяких місцевостях він мав сталу місткість і вважався еталоном міри на торгах. Із четверика-колоди стягали ківш помірного податку — колодне поковшове. Літ.: Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. К., 1966; Сидоренко О.Ф. Iсторична метрологія Лівобережної України ХVIII ст. К., 1975; Торгівля на Україні ХIV — середина ХVII століття: Волинь і Наддніпрянщина. К., 1990. Н.О. Герасименко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЛОДА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
