КОВАЛІВСЬКИЙ Андрій Петрович (01.02(20.01).1895—29.11.1969) — учений, сходознавець, україніст. Д-р істор. н. (1952), проф., засл. діяч н. УРСР. Н. в с. Розсохувате (нині село Золочівського р-ну Харків. обл.). Походив з козац. роду Ковалівських (17 ст.). Вищу освіту здобував у Лазарев-
ському ін-ті сх. мов (Москва) і на романо-герм. від-ні історико-філол. ф-ту Харків. ун-ту, який закінчив 1922. В 1920-ті рр. опублікував низку праць про Г.Сковороду. Згодом дійшов висновку про необхідність вивчення араб. джерел зі стародавньої історії укр., ін. слов’ян. та східноєвроп. народів. Заслугою К. є переклад, дешифровка й коментування унікального Мешхедського рукопису — тв. Ібн Фадлана, секретаря посольства Багдадського халіфа ал-Муктадіра до країни булгар волзьких у 921—22. Досягненням укр. орієнталістики став збірник здійснених у Харкові або виданих там пер. творів сх. авторів разом з нарисом К. про вивчення Сходу в Харків. університеті та Харкові у 18—20 ст. З рукописної спадщини К. особливо цінними є пер. тв. араб. історика 10 ст. алМасуді. К. всебічно сприяв розвиткові вітчизн. сходознавства й україністики. Виступив одним із фундаторів Всеукр. наук. асоц. сходознавства (1926—31), чл. редколегії ж. «Східний світ» (1927—30). Був репресований. 1951—63 очолював каф-ру нової та новітньої історії Харків. ун-ту, 1964—69 — каф-ру медієвістики цього ун-ту. П. у м. Харків. Літ.: Рашба Н.С., Черніков І.Ф. Андрій Петрович Ковалівський (До 70-річчя з дня народження і 40-річчя науково-педагогічної та громадської діяльності). «УIЖ», 1965, № 1; Митряєв А. Життєвий і творчий шлях видатного українського сходознавця Андрія Петровича Ковалівського. «Східний світ», 1995, № 2, 1996, № 1; На честь заслуженого діяча науки України Андрія Петровича Ковалівського (1895—1969): Тези доповідей міжнародної наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження. Х., 1995. І.Ф. Черніков.
(К., 1958). Сфера наук. досліджень — укр. проблематика у міжнар. відносинах (1939—45), нац.-визвол. боротьба Організації українських націоналістів — Української повстанської армії. Відстоював нетрадиційні для рад. історіографії погляди й судження. В одній із праць (1963) вказав, що укр. уряд Я.Стецька (див. Українське державне правління) був створений у 1941 всупереч волі німців. 1979 писав про протокол до рад.-нім. пакту про ненапад (див. Радянсько-німецькі договори 1939). У книзі «США во второй мировой войне» (К., 1976) показував, що політика США та Великої Британії у роки Другої світової війни не мала на меті очікування того, щоб радянська та німецька сторони взаємно виснажили себе у воєнному протиборстві, і фактами спростовував багато ін. версій, які зловмисно поширювала рад. іст. наука. У книзі «Барбаросса» (1982) вперше дав докладний аналіз гітлерівського тоталітаризму, показав його схожість зі сталінським режимом в СРСР. У червні 1991 підготував для ВР УРСР документовану довідку про ОУН і УПА, яка свідчила про те, що бійці УПА вели визвольну боротьбу тощо. Тв.: Правда о заговоре против Гитлера 20 июля 1944 г. К., 1960; В роки фашистської навали: Україна в міжнар. відносинах у період Великої Вітчизняної війни. К., 1963; Они хотели украсть у нас победу: Очерки внешней политики США во второй мировой войне, 1939 — VI.1943. К., 1964; Міжнародний імперіалізм і Україна, 1941—1945. К., 1966; Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу, 1941—1945 рр., т. 1—3. К., 1967 (у співавтор.); Подвиг народний: Україна у Великій Вітчизняній війні. К., 1970; Україна і зарубіжний світ. К., 1970; США во второй мировой войне: некоторые проблемы внешней политики, 1939—1941. К., 1976; Історія Української РСР, т. 7. К., 1977, (співавтор); Возз’єднання західноукраїнських земель та міжнародні відносини, 1939—1941. К., 1979; История Украинской ССР, т. 8. К., 1984 (заст. відповід. ред., співавтор); Международная солидарность в борьбе против фашизма, т. 1—4. К., 1986; «Барбаросса»: истоки и история величайшего преступления империализма. К., 1982; Изд. 2-е. К., 1989; Политика и стратегия США во второй мировой войне: Проблема парирования угрозы из Европы до перелома в войне. К.,
1987; Радянсько-німецький пакт. К., 1989; Довкола радянсько-польської війни 1939 року. К., 1991; Путь к Бабьему яру. Германский антисемитизм: история, теория, политика. К., 1991; Україна у Другій світовій війні. К., 1997 (співавтор); Українська соборність. Ідея, досвід, проблеми. К., 1999 (співавтор); Політична історія України ХХ ст. т. 1—6, т. 4. К., 2003 (у співавтор.). Літ.: Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Серія: Українські історики, вип. 1. К., 1998. С.І. Білокінь, С.Л. Юсов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОВАЛІВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
