КЛОКОВ Михайло Васильович (літ. псевд. — Доленго; 10.08 (29.07).1896—06.10.1981) — ботанік, поет, літ. критик. Д-р біологічних н. (1947). Н. в м. Лебедин у сім’ї нар. вчителя. 1922 закінчив Харків. ін-т нар. освіти і залишився працювати в ньому. У 1920—30-х рр. брав участь у літ. процесі, виступаючи з поезіями та статтями в «Червоному шляху», «Гарті», «Критиці». Опублікував кілька поетичних та літ.-критичних збірок: «Об’єктивна лірика» (1922), «Блакитна жалоба» (1923), «Критичні етюди» (1925), «Узмінь» (1928), «Зросло на камені» (1929), «Творчість В.Сосюри» (1931). Від 1934 — член Спілки рад. письменників України. 1937 видрукував книгу «Під гарячим небом». Цього ж року був незаконно репресований. Від 1944 — в Ін-ті ботаніки АН УРСР. Новим кроком у його творчості стали книги «Цілюще зілля» (1945)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Клоков Михайло Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
