КЛИМЕНТ I РИМСЬКИЙ (Clemens Romanus, кін. 1 в.) — отець церкви, святий (день пошанування правосл. церквою — 25 листоп. (за ст. ст.)). Четвертий папа Римський після св. ап. Петра, учень св. ап. Павла. Прийняв мученицьку смерть в античному Херсонесі Таврійському, де відбував заслання за імп. Марка Ульпія Траяна (98—117). Мощі священномученика були віднайдені просвітителем слов’ян Кирилом Філософом (див. Кирило та Мефодій) 860 й покладені в соборній церкві апостолів Петра і Павла в Херсонесі. Наприкінці 867—868 ч. останків була перенесена до Риму, в дарунок папі Адріану II. За переказом 989, вертаючися з походу на Корсунь (див. Корсунський похід Володимира), вел. кн. київ. Володимир Святославович перевіз мощі св. К. до кафедрального собору Богородиці (Десятинної церкви). Щороку, 30 січ., в день віднайдення св. мощей Кирилом Філософом, тут читалося «Слово на перенесення мощей св. Климента». Пошанування К. мало велике значення для утвердження християнства у Києві. Анонімне «Слово на оновлення Десятинної церкви» порівнює К. до «церковного сонця» й стверджує, що з принесенням св. мощей до Києва це місто наповнилося благодаттю й стало у Київській Русі найславнішим з усіх ін. Хоча від поч. 90-х рр. 11 ст. спостерігався занепад тоді вже надто «латинського» культу св. К., мощі останнього протягом усього давньорус. періоду зберігали значення однієї з найголовніших київ. реліквій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЛИМЕНТ I РИМСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
