К.к.я. прибувало чимало польс. панів та вельмож з діжками золота і срібла, купці й підприємці з різних кінців Російської імперії, Пруссії, Франції, Англії, Італії, Данії, Греції та ін. Контрактові угоди укладалися в міськ. магістраті, а від 1811 — у Контрактовому домі на Подолі. Гол. предметом контрактів були, як і раніше, заклади, продаж та оренда маєтків. З усіх оборотів контрактового ярмарку, які на поч. 40-х рр. 19 ст. сягали 1,6—1,8 млн рублів, 40—60 % припадало на операції з нерухомістю. Перші удари К.к.я. було завдано польським повстанням 1830—1831 та польським повстанням 1863—1864, після яких він уже не міг піднятися до колиш. показників. Газ. «Киевская биржа» повідомляла 1913: «Не чути пожвавлення в операціях з куплі-продажу маєтків... З цукрових заводів з рук у руки перейшов на контрактах лише один». На К.к.я. здійснювалися також кредитні операції. При проведенні ярмарку в м. Дубно весь кредит зосереджувався в руках кн. А.Понінського, а після — П.Потоцького. На поч. 19 ст., після розорення П.Потоцького та ін. банкірських домів, кредитування здійснювали єврейс. банкіри міст Бердичів та Одеса, які підтримували контакти з великими банками Зх. Європи. Обороти банкірських контор протягом 1836—51 сягали від 1,3 до 2,25 млн руб., з незначним падінням 1839—44. Із зростанням банк. системи у 2-й пол. 19 ст. великого впливу на контрактові операції набув Рос. для зовн. торгівлі банк (1894), який обслуговував цукрову пром-сть. З контрактами була тісно пов’язана й торгівля, переважно хлібом. У Київ для здійснення гол. хлібних закупівель, проведення розрахунків прибували купці з Пінська, Брест-Литовська (нині м.Брест), Шклова (нині всі міста в Білорусі), Проскурова (нині м. Хмельницький), Старокостянтинова, Кременчука та ін. міст. Київ. ярмарок встановлював ціни на хліб, якими керувалися й на ін. ярмарках. Занепад хлібної торгівлі на К.к.я. розпочався з піднесенням Одеси як потужного центру в зовн. торгівлі хлібом, а залізничне буд-во на
пд. від Києва довершило цей процес. Натомість К.к.я. перебрав на себе провідну роль у торгівлі цукром. Суб’єктами К.к.я. від серед. 19 ст. стали директори та службовці з-дів і економій. Із серед. 70-х рр. 19 ст. більшість угод на цукор укладалася через біржу (див. Київська товарна біржа), а контракти відмежовувалися від ярмарку. К.к.я. продовжував проводити роздрібну торгівлю, обороти якої поступово падали. 1870—74 було привезено товарів на 2,2 млн, а 1884 — тільки на 565 тис. руб. У лют. 1917 ярмарковий прапор піднімався останній раз. 1923 було зроблено спробу відродити К.к.я., тоді він зібрав 428 учасників, у т. ч. 70 від іноз. фірм. Припинив свою діяльність 1930. 15 берез. 1994 знову відновлено К.к.я. під назвою «Київський міжнародний контрактовий ярмарок». Літ.: Кованько П. Киевские контракты. 1798—1923. «Журнал Киевского губернского экономического совещания», 1923, № 1(19); Василенко Н. Киевские контракты (1798—1917): Историческая справка. В кн.: Киевская контрактовая ярмарка. К., 1923; Київські контракти. К., 1997. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇВСЬКИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
