«КИЇВСЬКА СТАРОВИНА» — наук.-популярний і літ. журнал, виходить 6 разів на рік з 1992 р. Задуманий як поновлення час. «Киевская старина» (1882—1906). Подовжує традицію органу Київ. старої громади (див. Громади) у справі популяризації надбань українознавства. На відміну від свого дореволюційного попередника видається укр. мовою у розширеному фаховому форматі як багатопрофільне гуманітарне видання. Засновники — Центр пам’яткознавства НАН України і Українське товариство охорони пам’яток історії та культури. Від
2002 видається при Славістичному університеті (Київ). Гол. ред. — П.Толочко. Має постійні рубрики: «Статті та повідомлення», «Джерела з історії України», «Історичні постаті», «Рецензії», «Нотатки». До 1998 існували рубрики «Красне письменство», або «Поезія, проза, есе», а до 1997 — «Український богослов» та «На допомогу вчителю». Були й тимчасові тематичні рубрики — «Україна і українці», «Самі про себе», «Спогади», «З фольклорних скарбів», «Будь здоров», «Веселий оповідач», «Літопис українського війська», «Забуті імена», «З маловідомого», «Історія очима художника» та ін. Більшість публікацій присвячена історії України. Містяться також розвідки з ін. галузей сусп. наук (філософії, соціології, політології, наукознавства, мистецтво- та мовознавства, бібліотекознавства). Значне місце на його сторінках займають твори укр. письменників. Істор. статті висвітлюють всі аспекти життя укр. сусп-ва — економічні, політичні, соціальні та культурні на різних етапах розвитку. Найбільш багатогранно представлена політична і культурологічна проблематика. Пильна увага приділяється також питанням: становища українців у Російській імперії та Австро-Угорській монархії; історії визвольних та державотворчих змагань укр. народу (козацтву, Гетьманщині, громадівському руху, укр. політ. партіям, українській революції 1917—1921 років; боротьбі Організації українських націоналістів — Української повстанської армії); міжнац. відносинам, становищу нац. меншин в УРСР. На сторінках часопису регулярно розміщуються публікації з церковно-реліг. проблематики: переважають історичні, трапляються богословські. Більшість — присвячена історії хрещення Київської Русі, правосл. церкві та правосл. релігії. Поряд з життєписами церк. діячів та святих, нарисами про окремі церковні заклади, описами церк. пам’яток подаються статті, що досліджують взаємини церкви та д-ви, а також висвітлюють церковне, насамперед церковно-громадське, життя. Окремий блок складають розвідки з культурології. Представлена
тематика з історії повсякдення, побуту, фольклору. Поряд з мемуарами, художніми та науково-популярними біографіями друкуються статті з теорії та історіографії біографічних досліджень. Активно популяризуються історико-краєзнавчі розвідки. Порушуються актуальні питання з історії етнічних укр. земель. Висвітлюється життя зх. і сх. української діаспори. Подаються матеріали про історію міждержавних, переважно укр.-рос. і укр.-польс., стосунків. Журнал проводить активну археографічну роботу, вводить до наукового обігу нові архівні матеріали. Друкує статті зі спеціальних історичних дисциплін, історіографії, джерелознавства, нумізматики, сфрагістики та ін. О.М. Мовчан.
КИЇВСЬКА ТОВАРНА БІРЖА — найпотужніший оптовий ринок України 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. Заснована 5 черв. 1869 з ініціативи проф. Київ. ун-ту М.Бунге, який очолював у той час Київ. контору держ. банку, та видавця І.Завадського. До цього часу оптова закупівля товарів за їхніми зразками провадилася на Київському контрактовому ярмаркові. На К.т.б. відбувалася активна торгівля цукром, хлібом, хлібним вином тощо. При біржі діяло фондове від-ня. Торг. обороти біржі залежали від заг. екон. факторів, але мали явно прогресуючий характер. У перші роки існування біржі рух товарів і фондів на ній оцінювався приблизно в 1 млн рублів, на 1892 — уже досяг 200 млн руб. і перевершив за цими показниками одного з найбільших у Російській імперії агентів експорту — Одес. порт. До 1881 переважаючою над фондовою була торгівля товарами, передусім цукром (піском та рафінадом). Навколо К.т.б. консолідувалася торг. та пром., здебільшого цукропром., еліта Правобережної України. На час заснування біржі до біржового т-ва записалися 79 осіб, серед яких, крім місц. підприємців, були ревельські, липовецькі, пінські та петерб. купці. З часом біржове т-во поповнилося такими представниками в цукропром. галузі, як Терещенки, Браницькі, Бродські, Бобринські, Ярошинські, та багатьма ін. впливовими підприємцями. Першим і незмінним головою біржового ко-
мітету протягом кількох десятиріч був київ. купець 1-ї гільдії М.Хряков. Свою діяльність К.т.б. розпочала в Контрактовому будинкові на Подолі, а з подальшим зосередженням екон. й ділового життя в центр. ч. Києва перебралася 1873 у новозбудоване (за проектом архіт. О.Шіле) приміщення по вул. Інститутській, 7, від 1886 — у будинок (архіт. — П.Шлейфер) на розі Інститутської та Хрещатика (нині не зберігся). К.т.б. діяла на основі статуту, затвердженого 5 листоп. 1865, згідно з яким призначала і відкривала біржові збори (торги), курсові дні, встановлювала порядок своєї діяльності й утримання тощо. Статут визначав права та обов’язки біржового к-ту, маклерів і гофмаклерів. 28 листоп. 1880 було схвалено новий статут за зразком Моск. товарної біржі. За ним великі купці, фабриканти й банкіри, які складали біржове т-во, отримали право обирати біржовий к-т на кілька років. Від 1877 до 1916 виходили щотижневі біржові бюлетені — (у т. ч. «Киевская биржа»), в яких друкувалися відомості про укладені угоди, ціни на товари і фонди, ціни на ін. внутр. ринках. Від 1917 К.т.б. не працювала. Поновила свою діяльність 1922. Обороти К.т.б. протягом 1922 зросли з 37,7 до 177,6 млн карбованців. Осн. суб’єктами її діяльності у той час були представники держ. установ. З утвердженням планового регулювання економіки і ліквідацією багатоукладності економіки в СРСР К.т.б., як і решта бірж, припинила своє існування. Літ.: Двадцатипятилетие Киевской биржи. 1869—1894 г. К., 1895; Отчет Киевской товарной биржи за 1924—1925. К., 1925. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««КИЇВСЬКА СТАРОВИНА»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
