«КЕРЗОНА ЛІНІЯ» — умовна назва (за ім’ям міністра закордонних справ Великої Британії лорда Дж.Керзона) сх. кордону новоств. Польс. д-ви, який встановила Верховна рада Антанти 8 груд. 1919. Цей кордон був виз-
начений за етногр. принципом: Польща мала постати на територіях, де проживали переважно поляки. Кордон мав проходити по лінії: Гродно (нині місто в Білорусі) — Ялівка (нині Ялувка) — Немирів (нині Немирув; обидва Польща) — Брест-Литовськ (нині м. Брест, Білорусь) — Дорогуськ (нині Польща) — Устилуг (нині місто Волин. обл.) — на сх. від Грубешова (нині Хрубешув) — Крилів (нині Крилув, обидва Польща) — на зх. від Рави-Руської — на сх. від Перемишля (нині Пшемисль, Польща) — до Карпат. Рішення Верховної ради Антанти не влаштовувало ні Польщу, ні Українську Народну Республіку, ні РСФРР, ні лідерів Білого руху (див. Білий рух). Польща наполягала на розширенні своєї тер. далі на сх. УНР прагнула об’єднати всі укр. етнічні землі в єдиній д-ві. Лідери Білого руху бачили Росію в колиш. кордонах Російської імперії. Після перемоги над військами А.Денікіна РНК РСФРР почала готуватися до війни з Польщею. Тим часом польс. війська розпочали наступ першими (див. Польсько-радянська війна 1920). Вступ військ Червоної армії (див. Радянська армія) під командуванням М.Тухачевського на етнічні польс. землі та реальна загроза взяття Варшави змусили польс. кер-во просити допомоги в Антанти та погодитися на всі її попередні умови. Зокрема, обмежитися на сх. лінією кордону, яка була встановлена Верховною радою Антанти та прийняти будь-яке рішення останньої щодо майбутнього статусу Східної Галичини. 11 лип. 1920 лорд Дж.Керзон як міністр закордонних справ Великої Британії звернувся до рад. уряду з пропозицією посередництва в рад.-польс. конфлікті за умови зупинення Червоної армії за 50 км до лінії сх. кордону Польщі, визначеного Верховною радою Антанти. Однак керво РСФРР не дало на це згоди. Лише успішний контрнаступ польс. військ («чудо на Віслі») змусив рад. кер-во погодитися на мирні переговори. Користуючись військ. перевагою та бажанням рад. сторони будь-якою ціною не допустити збереження укр. дер-
жавності, польс. сторона продиктувала свою лінію кордону, яка проходила по лінії фактичного розмежування військ. сил на момент початку переговорів (по лінії р. Збруч, прит. Дністра). 1939 в ході рад.-нім. переговорів щодо розподілу впливу в Європі, згідно з таємними статтями рад.-нім. договору від 28 верес. (див. Радянсько-німецькі договори 1939), «К.л.» з деякими поправками на користь СРСР була прийнята як новий зх. кордон СРСР. По завершенні Другої світової війни знову постало питання про рад.-польс. кордон. Прем’єр-міністр Великої Британії У.Черчілль змусив польс. емігрантський уряд, який у той час перебував у Лондоні (Велика Британія), погодитися на визнання «К.л.» кордоном між СРСР та Польщею. Взамін Польща отримала на заході землі від Німеччини (т. зв. пястівська спадщина). Остаточно «К.л.» як рад.польс. кордон була зафіксована в Договорі між СРСР і Республікою Польща про радянсько-польський кордон 1945, який був підписаний у Москві 16 серп. Сучасний зх. кордон України майже повністю збігається з «К.л.». Літ.: Кульчицький С. Лінія Керзона в історичній долі українського народу. «Наука і суспільство», 1991, № 11; Боєчко В. та ін. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. К., 1994. О.І. Ганжа.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««КЕРЗОНА ЛІНІЯ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
