КЕРЕНСЬКИЙ Олександр Федорович (04.05(22.04).1881—11.06. 1970) — рос. держ. і політ. діяч, юрист. Н. в м. Симбірськ (нині м. Ульяновськ, РФ) у дворянській родині. 1904 закінчив юрид. ф-т Петерб. ун-ту. Працював у С.-Петерб. окружній суд. палаті: пом. присяжного повіреного та присяжним повіреним (з 1909). Брав участь у багатьох політ. процесах. Був чл. Верховної ради масонів Росії (див. Масонство). Від 1912 — депутат 4-ї Держ. думи (див. Державна дума Російської імперії) від соціалістів-трудовиків. На початку Лютневої революції 1917 став лідером думської опозиції. В берез. 1917 вступив до Партії соціалістів-революціонерів, був товаришем (заст.) голови виконкому Петерб. ради робітн. депутатів. Увійшов до першого складу Тимчасового уряду, де займав пости міністра юстиції і генерал-прокурора (берез.— трав.), військ. і військово-мор. міністра (трав.—верес.); з лип. — голова уряду. У верес. 1917 очолив Директорію (владний урядовий орган з необмеженими повноваженнями для наведення порядку в країні) в складі 5 міністрів (Рада п’яти), став верховним головнокоманд., сформував коаліційний уряд. Тимчасовий уряд за головування в ньому К. проголосив у країні чинність права націй на самовизначення та визнав ухвалу польс. уряду про відновлення незалежності Польщі й ухвалу фінляндського уряду про автономію Фінляндії. Проте К. не підтримав відповідних укр. ініціатив. На його думку, Україна мала входити до складу Росії на
федеративних засадах. Після Жовтневого перевороту в Петрограді, організованого більшовиками 7 листоп. (25 жовт.) 1917, К. перебував на нелегальному становищі, а потім виїхав за кордон (1918). В еміграції, зокрема в Парижі (Франція), видавав есерівську газ. «Дні», був одним із організаторів рос. емігрантської Ліги боротьби за нар. свободу. 1940 переїхав до США, працював у Стенфордському ун-ті (м. ПалоАльто, шт. Каліфорнія), Ін-ті війни, революції і миру Дж.Е.Гувера, писав книги і спогади, переважно про події 1917 в Росії. П. у м. Нью-Йорк (США). Тв.: Речи, беседы, письма. М., 1917; Россия на историческом повороте. М., 1993. Літ.: Abraham R. Alexander Kerensky. The first love of the Revolution. London, 1987; Завадский С.В. На великом изломе (Отчет гражданина о пережитом в 1916—1917 годах). В кн.: Архив русской революции, т. 11—12. М., 1991; Голиков А.Г. Феномен Керенского. «Отечественная история», 1992, № 5; Звягинцев А.Г., Орлов Ю.Г. Под сенью русского орла: Российские прокуроры: Вторая половина XIX — начало XX в. М., 1996. Ю.Я. Касяненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЕРЕНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
