КАРАДЖИЧ Вук Стефанович (26.10.1787—26.01.1864) — сербський мовознавець, фольклорист, етнограф та історик, творець сербської літ. мови, діяч сербського нац. відродження. Н. в с. Тржич (Сербія). Від 1842 — дійсний чл. Одеського товариства історії та старожитностей, 1846 — почесний чл. Харківського університету, 1848 — чл. Віденської АН, 1850 — Прусської АН у Берліні, 1851 — іноз. чл.кор. Петерб. АН. Освіту здобув самотужки. Працював учителем у Белграді (нині столиця Сербії). Від 1813 жив у Відні. 1818—19 подорожував по Росії та Україні. Відвідав Санкт-Петербург, Москву, Львів, Харків, Київ, де зав’язав дружні та творчі стосунки з місц. інтелігенцією. На основі зібраного на Балканах фольклору опублікував «Малий слов’яносербський пісенник простого народу» (1814); «Сербські народні казки» (1821); «Сербські народні пісні» (т. 1—4; 1823—33) та ін. Розробив осн. принципи мовної правописної реформи, що створило підґрунтя для укладання 1850 між сербами та хорватами угоди про єдину сербо-хорватську мову. Творчість К. впли-
Карабінер російської армії кінця 18 ст. Гравюра Х.-Г. Гейслера.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРАДЖИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
