КАМІНСЬКИЙ Василь Якович (11.01.1900(29.12.1899) — п. після 1941) — історик, архівіст. Учень О.Оглоблина. Н. в с. Петроострів (нині село Новомиргородського р-ну Кіровогр. обл.). Закінчив Новобузьку учительську семінарію (1920), Київ. ін-т нар. освіти (1924). 1925—28 — аспірант Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, очолюваної М.Грушевським. 1926—32 — доц., проф. Ветеринарно-зоотех. ін-ту, Київ. ін-ту нар. освіти. Одночасно 1929—32 — дир. Київ. обласного істор. архіву. Від 1933 — нач. політ. від. Могилів-Подільської МТС, від 1936 — 2-й секретар Староушицького районного парт. к-ту КП(б)У на Вінниччині. Досліджував історію селянської реформи 1861. Автор праці «До історії реформи 1861 року на Поділлі» («Студії з історії України Науково-дослідчої катедри історії України в Києві», т. 1. К., 1926). Заарештований 1937 і засуджений до 5 років виправно-трудових таборів. П. на ст. Май-Губа (нині в Республіці Карелія, РФ). Реабілітований посмертно 1958. Літ.: Наука и научные работники СССР, ч. 6: Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. Л., 1928; Юркова О. Діяльність Науководослідної кафедри історії України М.С. Грушевського (1924—1930 рр.). К., 1999; Верба І.В. Олександр Оглоблин: Життя і праця в Україні. К., 1999. І.В. Верба.
Працював учителем г-зії в Переяславі (1868—71; нині м. Переяслав-Хмельницький), Хорольському повітовому уч-щі (1871— 72), в лубенських г-зіях (1872— 80), Прилуцькій г-зії (1881), хранителем музею К.Скаржинської в с. Круглик (1881—91; нині село в межах м. Лубни). К. виявив першу в Україні стоянку доби палеоліту пізнього в с. Гінці (нині село Лубенського р-ну Полтав. обл.) і провів 1873 її розкопки, чим започаткував вивчення палеолітичних пам’яток на тер. Сх. Європи. Його праця «Следы эпохи каменного века по р. Суле и ее притокам», яка містила опис цих досліджень, була опубл. і зачитана 1874 Д.Самоквасовим на засіданні 3-го Археол. з’їзду (див. Археологічні з’ їзди). К. був першим дослідником археол. старожитностей Нижнього Посулля: поселень доби енеоліту (див. Мідний вік) і бронзового віку на Лисій Горі в околиці м. Лубни, поховальних пам’яток доби бронзи і скіф. часу (кургани Посулля; див. Скіфи), городища скіф. доби та давньорус. пам’яток в околицях с. Клепачі (нині село Лубенського р-ну), зробив описи цих пам’яток, які не втратили свого наук. значення до наших днів. Запропонував схему істор. розвитку регіону, в якій передбачив, що по р. Сула (прит. Дніпра) та її притоках є пам’ятки від кам’яного віку до Київської Русі. Збагатив методику польової археології, залучивши спеціалістів природничих наук до дослідження пізньопалеолітичних пам’яток. Будучи хранителем і зав. приватного музею К.Скаржинської, визначив, систематизував і описав археол., нумізматичну, геол. колекції, зб. писемних джерел, провадив велику пошукову роботу. Автор семи наук. праць, у т. ч.: «Раскопки в окрестностях Лубен» (Київ, 1888). П. у с. Круглик. Літ.: Ф.И. Каминский: Некролог. «Киевская старина», 1891, т. 33; Супруненко О.Б. Ф.І. Камінський — дослідник пам’яток археології Полтавщини. «Археологія», 1991, № 3. С.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Камінський Василь Якович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
