КАЛЬЧЕНКО Галина Никифорівна (04.02.1926—11.03.1975) — скульптор. Засл. діяч мист-в УРСР (1964), нар. худож. УРСР (1967). Дочка Н.Кальченка. Н. в м. Борзна. 1953 закінчила Київ. худож. ін-т (навч. в М.Г.Лисенка), а 1958 — аспірантуру цього закладу. Тв.: меморіальний комплекс Пагорб Слави в Черкасах
46 КАЛЬЧЕНКО
Кальченко Г. Ольга Кобилянська. Мармур. 1963.
Кальченко Г. Леся Українка. Мармур. 1962.
Н.Т. Кальченко.
(1977, у співавт.); пам’ятники В.Василевській у Києві (1966); В.Порику в Енен-Льєтарі у Франції (1967, у співавт.); С.ГулакуАртемовському в м. Городище (1971); М.Заньковецькій, Лесі Українці (обидва — 1973) та І.Котляревському (1975) у Києві; портрети Т.Шевченка, Г.Буркацької, Т.Яблонської, Лесі Українки, О.Кобилянської, Л.Ревуцького, М.Леонтовича, В.Василевської, І.Кавалерідзе, Г.Майбороди, В.Косенка, П.Воронька та ін.; скульптурні тв. «Подруги» (1953), «Після допиту» (1957). Лауреат респ. комсомольської премії ім. М.Островського (1970), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1974). П. в м. Київ. Літ.: Верба І.І. Галина Кальченко. К., 1969; Кальченко Галина Никифорівна. Альбом репродукцій. К., 1969; Народний художник Української РСР Галина Кальченко: Каталог. К., 1976; Авраменко А. Этюд о скульпторе. «Радуга», 1977, № 3; Яценко В. Немеркнучий талант. «Образотворче мистецтво», 1977, № 6. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кальченко Галина Никифорівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
