КАЛІШЕВСЬКИЙ Юхим Аврамович (Абрамович; 01.04.1893— 22.09.1937) — діяч Української автокефальної православної церкви, архієпископ Одеський. Уродженець с. Жаботин Черкаського пов. Київ. губ. (нині село Кам’янського р-ну Черкас. обл.). Навч. в духовній семінарії (до 1913); закінчив історико-філол. ф-т Варшавського ун-ту (1917). Працював учителем рос. історії і словесності в Києві. 1919 переїхав до с. Петраківка (нині село Катеринопільського р-ну Черкас. обл.), де працював дир. школи та викладав рос. словесність, а 1921 прийняв духовний сан. Невдовзі на церк. соборі Київщини 22— 26 трав. 1921 був підвищений до сану протоієрея. В лют. 1922 висвячений на єпископа Звенигородського; після включення Звенигородської округи до Черкас. церк. округи став єпископом Черкас. і Єлизаветградським УАПЦ (1923—1929). Був делегатом (делегований Шевченківською окружною Церк. радою м. Черкаси) 2-го Всеукр. правосл. церк. собору УАПЦ 17—30 жовт. 1927. Від 1929 — архієпископ Одеський, член Великих зборів Всеукраїнської православної церковної ради. Державне політичне управління УСРР двічі заарештовувало
Каліш. «Український інвалід. Місячний орган українських інвалідів на еміграції». 1930, 25 липня. Обкладинка.
снований 1914 нім. властями як пересильний пункт для своїх військовиків. Розрахований на 4 тис. осіб, мав необхідні побутові умови. В груд. 1920 до нього направлено 3-тю Залізну, невдовзі — 2-гу Волин. д-зії і військ.
Каліш. Випускники гімназії ім. Т. Шевченка з професорами та гостями гімназії. В 1-му ряду сидять зліва направо: М. Можейко, О. Козьма, П. Шандрук, О. Богдан, А. Лівицький, В. Сальський, Г. Базильський, М. Середа, Николаїв, Стасевич. Серпень 1926.
38 КАЛІЯНСЬКИЙ
його нібито за «належність до контрреволюційної української націоналістичної організації»: 1927 (Черкаси, місяць утримувався в Харкові); 1931 (Одеса; майже півроку перебування під вартою). Звільнявся без суду. 1933 зрікся сану і покаявся за свою «антирадянську діяльність» як ієрарх УАПЦ. В заяві до секретаріату президії ВУЦВК від 17 верес. 1933 написав: «Надзвичайний Собор 1929 р. наявно казав, що Автокефальна церква була складовою частиною “Союзу Визволення України” — органі-
зацією контрреволюційною, а не церковною. Це визнав на процесі “СВУ” і сам проповідник — натхненник УАПЦ міністр УНР В.Чехівський. Собор 1929 р. самоліквідував свою автокефальную церкву, а ті, що залишилися від неї, 1930 р. утворили “Українську Православну Церкву”, яка напрямком своєї діяльності, ставленням до Радвлади та вузьким націоналізмом мало чим відрізнялася від своєї попередниці УАПЦ». Від 1933 замешкав у м. Біла Церква, працював бухгалтером
міської водолікарні. 25 черв. 1937 ув’язнений у «справі» 16 священнослужителів та церк. активістів УАПЦ та УПЦ. 12 лип. 1937 відправлений до Києва. Був обвинувачений у тому, що брав участь у діяльності «української контрреволюційної націоналістичної фашистської організації церковників і входив до її керівного центру», проводив серед населення «контрреволюційну фашистську діяльність, спрямовану на повалення Радянської влади на Україні». 15 верес. 1937 трійка при Київ. обласному управлінні НКВС УРСР засудила його до вищої міри покарання. Страчений у м. Київ. Реабілітований рішенням Президії Київ. обласного суду від 12 квітня 1961, згідно з яким вирок 1937 скасовувався й справа припинялася «за недоведеністю пред’явленого обвинувачення». Літ.: Боцюрків Б. Проблеми досліджень історії релігії та церкви в Україні у міжвоєнний період: джерела та їх опрацювання. «Український археографічний щорічник», 1992, вип. 1; Зінченко А. Визволитися вірою: Життя і діяння митрополита Василя Липківського. К., 1997; Перший Всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ, 14—30 жовтня 1921 р.: Документи і матеріали. К., 1999; Другий Всеукраїнський православний собор УАПЦ, 17—30 жовтня 1927 р. Документи і матеріали. К., 2007. Н.С. Рубльова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАЛІШЕВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
