КАЛИНОВИЧ Іван Титович (25. 11.1884—12.11.1927) — бібліограф, видавець і політ. діяч. Н. у м. Львів у сім’ї підприємця-будівельника. Закінчив учительську семінарію в Заліщиках (1904), навч. у Львів. ун-ті. 1908 знайомився з діяльністю Міжнар. бібліогр. ін-ту в Брюсселі (Бельгія), де відвідував тримісячні бібліографічні курси. 1916—17 і 1919—22 працював у Відні, від 1922 — у Золочеві. Організував вид-во «Всесвітня бібліотека» (1913—26), що випускало просвітні вид. та перекладну літ. (одним з перекладачів цього вид-ва був І.Франко). Від 1917 — чл. Бібліографічної комісії (з 1922 — її секретар) НТШ. 1918—19 — посол (депутат) до Української національної ради ЗУНР і депутат Трудового конгресу України. Редагував газ. «Дрогобицький листок» (1919). Один із кер. прорад. партії «Сельроб» (фактично легальна фракція Комуністичної
партії Західної України), ред. її друкованого органу «Наше слово». Підтримував стосунки з Укр. книжковою палатою та Українським науковим інститутом книгознавства. Рукописна спадщина К. містить великі картотеки (понад 300 тис. одиниць; не опубліковані) з історії України та укр. літератури. Гол. праці: «Переклади з української літератури» (1915), «Покажчик авторів та їх творів у тижневику “Воля” за 1919 рік» (1920), «Покажчик до української соціалістичної та комуністичної літератури» (1921), «Всеукраїнська бібліографія за 1923 рік» (1923), «Українська історична бібліографія за 1914—1923 рр.» (1924), «Україніка в старих [німецьких, 1836—48] часописах» (1927). П. у м. Львів. Літ.: Дорошенко В. Іван Калинович. «Бібліологічні вісті», 1927, № 4; Гуменюк М. Біля джерел української радянської бібліографії. К., 1991; Королевич Н.Ф. Українські бібліографи ХХ століття. К., 1998. С.І. Білокінь.
М.В.Лисенка «На вічну пам’ять Котляревському»). Була активною діячкою моск. музично-драматичного т-ва «Кобзар», на його концертах виступала з творами М.В.Лисенка. Брала участь у ювілейному Шевченківському концерті в Москві (1911). 1915 з великим успіхом співала партію Оксани («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського) на сцені Великого театру. 1918, очевидно, емігрувала. Подальша доля невідома. Літ.: Г-жа Калиновская в Киевской опере. «Киевское слово», 1903, 12 августа; Дебют г-жи Калиновской в Большом театре. «Московские ведомости», 1908, 3(16) апреля; В московському «Кобзарі». «Рада», 1912, 10 февраля; Лисенко І. Дозвольте співати в судовому порядку. «Голос України», 1996, 29 лют. І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАЛИНОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
