ЙОФФЕ Абрам Федорович (29 (17).10.1880—14.10.1960) — фізик, організатор науки, чл.-кор. РАН (1918; від 1925 — АН СРСР), акад. РАН (1920). Віцепрезидент АН СРСР (1926—29 та 1942—45). Чл. ВАСГНІЛ (1956). Герой Соц. Праці (1955). Чл.кор. Геттінгенської (1924) та Берлінської (1928) академій наук, Амер. акад. наук та мистецтв у Бостоні (1958), почесний д-р Каліфорнійського ун-ту (1928, США), Сорбонни (1945), почесний чл. Франц., Брит., Китайс. фізичних т-в. Н. в м. Ромни. Закінчив Роменське реальне уч-ще. 1897—1902 — навчався в Петерб. технологічному ін-ті. 1902—06 — працював у лабораторії нім. фізика В.-К.Рентгена в Мюнхені (Німеччина), де 1905 отримав ступінь д-ра філософії. Після повернення в Росію працював у Петерб. політех. ін-ті. 1913 захи-
стив магістерську, а 1915 — докторську дисертації, обраний проф. каф-ри заг. фізики. За його участі було створено фізико-тех. від. у Рентгенологічному та радіологічному ін-ті (1918), фізико-мех. ф-т у Політех. ін-ті (1919), Фізико-тех. ін-т (1921), Фізико-агрономічний ін-т (1932). Він ініціював створення фізико-тех. ін-тів у багатьох пром. центрах СРСР, зокрема у Харкові та Дніпропетровську. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 працював у Казані (нині столиця Татарстану, РФ), очолював Військ.-мор. та Військ.-інженерну комісії. В ході повоєнної кампанії проти т. зв. космополітів (див. Кампанія боротьби з «космополітизмом» 1949—1953) був звільнений з посади директора Фізико-тех. ін-ту. 1952—55 очолював Лабораторію напівпровідників АН СРСР, а від 1955 — Ін-т напівпровідників АН СРСР. Його осн. наук. досягнення пов’язані з вивченням електричних, фотоелектричних та мех. властивостей кристалів. Він був одним з перших, хто почав досліджувати напівпровідники. Висунув гіпотезу про те, що напівпровідники можуть забезпечити ефективне трансформування енергії випромінювання в електричну енергію (за цим принципом працюють т. зв. сонячні батареї). Його учнями були такі всесвітньо відомі фізики, як: П.Капіца, І.Курчатов, О.Александров, Ю.Харитон та ін. Лауреат Держ. премії СРСР (1942), Ленінської премії (1961, посмертно). П. в м. Ленінград (нині м. Санкт-Петербург). Тв.: Физика кристаллов. М.—Л., 1929; Основные представления современной физики. Л.—М., 1949; Физика полупроводников. М.—Л., 1957. Літ.: Кикоин И.К., Соминский М.С. Абрам Федорович Иоффе (К восьмидесятилетию со дня рождения). «Успехи физических наук», 1960, т. 72, вип. 2; Соминский М.С. Абрам Федорович Иоффе. М.—Л., 1964; Абрам Федорович Иоффе. М., 1981; Абрам Федорович Иоффе (1880—1960). М., 1981. Я.Л. Шолох.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЙОФФЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
