ЙОСИФ II (13.03.1741—20.02. 1790) — імператор «Священної римської імперії германської нації» (1765—90; до 1780 правив разом зі своєю матір’ю Марією-Терезією), австрійс. государ (1780— 90). Представник освіченого абсолютизму. В новоприєднаних до Австрії Галичині (приєднана згідно з умовами 1-го поділу Польщі 1772; див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) й Буковині (приєднана 1774), як і в усій д-ві, провів низку реформ: централізував держ. управління, змінив правове становище міст, заохочував розвиток ремесел і торгівлі (політика протекціонізму), застосування нових методів господарювання в с. г-ві (насаджував нім. колонії як взірці господарювання). Скасував особисту залежність селян від дідичів (1782), обмежив панщину (1786), зробив невдалу спробу скасувати панщину й замінити її чиншем (1789), підпорядкував церкву д-ві (т. зв. йосифізм), запровадив свободу віросповідання (1781), ліквідував ч. монастирів (між ін. Манявський скит), з майна яких утворив т. зв. реліг. фонд, перевів на держ. кошт шкільну освіту, зрівняв укр. греко-катол. духовенство у правах з латинським і заснував греко-катол. духовні семінарії у Відні («Барбареум» — 1774) та Львові (1784; див. Грекокатолицька духовна семінарія у Львові), відновив у Львові ун-т (1784; нині Львівський національний університет) і заснував при ньому «Studium Ruthenum» (1787). (Див. Йосифинська метрика.) Реформи Й. II відповідали сусп. прогресові, але через централізаторсько-абсолютистські тенденції та бюрократичний спосіб їх проведення зіткнулися з опором різних соціальних верств, особливо дворянства. Тому Й. II та його наступники були змушені частково скасувати їх. Деякі з реформ мали позитивне значення для культ. розвитку українців у монархії Габсбургів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЙОСИФ II» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
