ІЛЛЯ (р. н. і р. с. невід.) — гравер по дереву 17 ст. З творчістю І. пов’язані найвищі досягнення укр. ксилографії 17 ст. Працював у 1630—60-х рр. у Львові й Києві. Чернець львів. Свято-Онуфріївського монастиря, потім — Киє-
(1645—49), в стилі яких поєднані риси бароко із сильним впливом нар. мист-ва. До вершин укр. графіки належить цикл із 40 гравюр І. до першого друкованого видання церковнослов’ян.-укр. мовою Патерика Києво-Печерського (1661). В них показано історію монастиря, з документальною точністю зображені його архіт. пам’ятки, місц. краєвиди, побутові епізоди. І. першим в укр. мист-ві створив образ художника — лаврського іконописця Алімпія. Гравюри І. послужили взір-
Ілля. «Тайна хрещення». Гравюра до Требника. Київ, 1646.
Ілля. Гравюра до Апостола. Титул. Львів, 1639.
во-Печерської лаври. Створив понад 500 гравюр до книжкових видань, які містять чималу кількість істор. та етногр. відомостей і подробиць. Для Львівської братської друкарні у ренесансному стилі оздобив Псалтир (1637), Анфологіон (1638), Октоїх (1639), виконав більшість дереворитів до Апостола (1639). Переїхав до Києва на запрошення київ. митрополита П.Могили. Є припущення, що на поч. 1640-х рр. І. виїжджав до Молдавського князівства, де в Яссах (нині місто
Ілля. Ілюстрація до Патерика Печерського. Дереворит. 1655—1658.
цем для ін. мистецьких творів, розповсюджувались у вигляді окремих зшитків, нар. картинок, альбомів. Творчість І. відіграла певну роль в утвердженні в укр. граверстві та мист-ві в цілому нових худож. жанрів — пейзажного, батального, портретного. Літ.: Ровинский Д.А. Подробный словарь русских граверов ХVI—ХIХ веков, т. 1. СПб., 1895; Собко Н.П. Словарь русских художников, т. 2, вип. 1. СПб., 1895; Голубець М. Українське малярство під покровом ставропігії. Львів., 1920; Крип’якевич І. Причинки до словника українських граверів. «Бібліологічні вісті», 1926, № 4; Попов П. Матеріали до словника українських граверів. К., 1926; Січинський В. Історія українського граверства XVI—XVIII ст. Львів, 1937; Історія українського мистецтва, т. 2. К., 1967; Запаско Я.М. Мистецтво книги на Україні в ХVI—ХVIII ст. Львів, 1971; Степовик Д.В. Українська графіка ХVI—ХVIII ст. К., 1982; Сакович А.Г. Библия Илии. Киев, 1645—1649. «Панорама искусств», 1983, вып. 6; Логвин Г. З глибин. К., 1990; Юрчишин О.В. Гравер Ілля у містечку Кобиці. «Українське мистецтвознавство», 1993, вип. 1; Фоменко В.М. «Патерик Печерський» у дереворізах Ілії та Прокопія. «Українське мистецтвознавство», 1993, вип. 1. Н.Г. Ковпаненко.
віку, замітки в періодичних вид. правого спрямування. За політ. поглядами І. — представник т. зв. охоронницького напряму тодішньої науки, що стояв на позиціях православ’я, самодержавства, народності. Як історик був рішучим противником норманістської теорії походження Русі (див. Норманська проблема), автор гіпотези про існування на укр. теренах особливої Азовської, протогунської (див. Гуни) за своїм етнічним складом д-ви. В його «Історії Росії» слід особливо відзначити розділи, де зібрано цінний матеріал з історії національної революції 1648—1676. Як публіцист виступав зі статтями консервативного характеру в «Русском вестнике», «Московских ведомостях», «Новом времени», «Русском обозрении». Літ.: Очерки истории исторической науки в СССР, т. 2. М., 1960; Южаков С.Н. Дневник журналиста. «Русское богатство», 1897, № 7. О.М. Машкін.
кевич (до 1960), І.Шургая (1968— 81), В.Горончаровський (з 1982); некрополь досліджує М.Кубланов, з 2001 — В.Хршановський. Літ.: Гайдукевич В.Ф. Илурат: Итоги археологических исследований 1948—1953 гг. «Материалы и исследования по археологии СССР», 1958, № 85; Шургая И.Г. Центральный район Илурата. «Краткие сообщения Института археологии АН СССР», 1975, вып. 143; Гайдукевич В.Ф. Илурат (раскопки 1954—1960 гг.). В кн.: Гайдукевич В.Ф. Боспорские города. Л., 1981. В.В. Крапівіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІЛЛЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
