ІЛАРІОН (р. н. невід. — імовірно, бл. 1088) — церк. і політ. діяч, філософ, перший київ. митрополит не грек. Автор «Слова про Закон і Благодать» (бл. 1037). До поставлення митрополитом був пресвітером князівського домового храму в с. Берестове, відзначався вченістю і благочестям. Входив до кола найближчих радників вел. кн. київ. Ярослава Мудрого. Під 1051 «Повість временних літ» розповідає, що кн. Ярослав самочинно, без погодження з константиноп. патріархом Михаїлом Керуларієм (див. Константинопольський патріархат) скликав собор рус. єпископів і поставив І. рус. митрополитом. Далі джерела не згадують про його долю. Коли 1054 Ярослава ховали, І. в Києві не було, а під 1055 літопис називає рус. митрополитом грека Єфрема, присланого з Константинополя. Дехто з учених припускає, що І. невдовзі після того, як став митрополитом, помер. Ін. вважають, що, замирившись із Візантією 1052, Ярослав був змушений погодитися на заміну І. греком, призначеним константиноп. патріархом. У 1920-х рр. М.Приселков висунув гіпотезу, за якою І. постригся в ченці під ім’ям Никона, оселився у Києво-Печерському монастирі (див. Києво-Печерська лавра) й став складачем т. зв. Печерського літопису 1073 (див. Никон). Ця гіпотеза добре аргументована. Ін. літописознавці (О.Шахматов) припускають, що І. був одним з укладачів найдавнішого літописного ізводу при дворі Ярослава Мудрого в 1030-х рр. Літ.: Розов Н.Н. К вопросу об участии Илариона в начальном летописании. В кн.: Летописи и хроники. М., 1974; Словарь книжников и книжности Древней Руси, вып. 1. М., 1987. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІЛАРІОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
