ІЗМАЇЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ — область у складі УРСР, що існувала 1940—54. В черв. 1940 уряд СРСР звернувся до Румунії з ультимативною вимогою звільнити Бессарабію та Буковину Північну. Провідні зх. країни вже вступили в Другу світову війну, а військ. допомога Румунії з боку Німеччини була заблокована таємними протоколами, які додавалися до рад.-нім. договору про ненапад (див. Радянсько-німецькі договори 1939). В цих умовах румун. кер-во не наважилося на бойові дії, і 28 черв. 1940 Червона армія (див. Радянська армія) вступила на території Бессарабії та Північної Буковини. Юрид. закріплення цих територій у складі СРСР відбулося шляхом
Ізмаїл. Гравюра 19 ст.
створення на них нової союзної республіки — Молдав. РСР та розподілу зайнятих тер. між новоствореною Молдав. РСР і УРСР. 2 серп. 1940 7-ма сесія ВР СРСР ухвалила закони про перетворення Молдав. АРСР на Молдав. РСР і про включення Північної Буковини а також Хотинського, Ізмаїльського та Акерманського повітів Бессарабії до складу УРСР. 7 серп. 1940 ств. Акерманську обл. з центром у м. Акерман (нині м. Білгород-Дністровський), 7 груд. того ж року центр області перенесено до м. Ізмаїл, а обл. перейм. в Ізмаїльську. Тер. обл. складала 12,4 тис. км2 з нас. понад 600 тис. осіб, із яких 15 % мешкало в містах, решта — у селах. В області було 6 міст, у т. ч. 3 — обласного підпорядкування; 13 р-нів та 203 сільс. ради. Почався новий період в історії Придунав’я, пов’язаний з інтенсивною радянізацією краю. В листоп. 1940 здійснено адм.-тер. реформу. У всіх р-нах спішно створювалися профспілкові, комсомольські, ін. громад. орг-ції. В стислі терміни було проведено націоналізацію пром-сті і колективізацію сільського господарства. В держ. власність перейшло 176 підпр-в. Організовано 216 колгоспів, 12 радгоспів, діяло 28 машинно-тракторних станцій. Прискорення колективізації і націоналізації супроводжувалося політ. репресіями. В той же час в області ліквідовується безробіття, розширюється мережа закладів, що опікуються охороною здоров’я нас. та навчанням дітей. У черв. 1941 в області функціонувало 350 шкіл, в яких працювало 2,3 тис. вчителів. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 І.о. була окупована румун. військами від лип. 1941 до серп. 1944. В ході Яссько-Кишинівської наступальної операції 1944 Придунав’я звільнили рад. війська. Збитки обл. за часів війни склали 3,5 млрд карбованців. Одразу після визволення почалися відбудовчі роботи. Повністю переобладнано всі дунайські порти, які мали особливе значення для госп-ва області. Наприкінці 1944 засновано Дунайське пароплавство з центром у м. Ізмаїл. 1946 відкрито пряму залізничну лінію Ізмаїл—Одеса, а наприкінці
1940-х рр. відновлено залізничне госп-во краю. Кількість пром. підпр-в зросла від 900 до 2057. У дуже складних умовах відбудовувалося с. госп-во. 1946 посуха призвела до того, що урожай зернових становив 2,3—2,9 ц з га. Відчуження селянина від засобів вир-ва, від розподілу створеного ним продукту, несприятливі кліматичні умови призвели 1947 до страшного голоду, випадків канібалізму та трупоїдства (жертвами голоду стали десятки тис. осіб; див. Голод 1946—1947 років в УРСР). До цього додалася «боротьба з куркульством». 1949 переважно була завершена колективізація сільського господарства. Значні зміни відбулися на ниві освіти та к-ри. Зусиллями д-ви та громадськості 1948 повністю відновлено довоєнну шкільну мережу. Проте соціальна інфраструктура в містах і селах створювалася без належного врахування багатонац. складу нас. Придунав’я та перспектив його розвитку. 1954 І.о. було ліквідовано, а її тер. увійшла до складу Одеської області. Літ.: Бачинський А.Д. Возз’єднання придунайських земель з Радянською Україною. «УІЖ», 1980, № 7; Кульчицький С. 16 років Молдавської Автономної Республіки у складі України. «Історія України», 1999, № 44; Марчук Ю.І., Тичина А.К. Ізмаїл: Історичний нарис. Одеса, 1997; Лебеденко О.М., Тичина А.К. Українське Подунав’я, кн. 2. Ізмаїл, 2000. О.М. Лебеденко.
дає свої враження, намагаючись передусім «розчулити читача, іноді впадаючи в манерність та зайву афектацію» (Ю.Веселовський). Проте оповідь про побут, зовнішній вигляд та ментальність українців поч. 19 ст. передає цікаві подробиці, змальовуючи їх окремим, самобутнім, несхожим багато в чому на росіян, народом. Так, пишучи про подружнє життя українців, І. відзначає, що воно тут ґрунтується на любові, повазі й довірі одне до одного: «Взаємна любов створює в їх домашньому господарстві кращу гармонію і порядок, ніж влада і послух у нас (росіян)... Дівчата мають вільну поведінку, кожна з них є гарна, проворна і приваблива. Вони [селянські дівчата] стрункі і зграбні як на селянок...». Милується І. і укр. оселями: «Усі села і хутори їх розташовані в чудових місцевостях. Кожна хата чиста і біла, в оточенні квітучих садків». Нарешті І. занотовує і таку рису нашого народу: «Українці люблять свою батьківщину і її славу, бо... слава ця завжди була тісно зв’язана з обов’язком патріотизму». П. у м. Москва. Літ.: А.Л-ко Измайлов Владимир Васильевич. В кн.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, т. 12, СПб., 1894; Веселовский Ю. Сентиментализм в западноевропейской и русской литературе. Там само, т. 29, СПб., 1900; Січинський В. Чужинці про Україну. Львів, 1991. П.В. Голобуцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІЗМАЇЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
