ІВАНУШКІН Василь Михайлович (21.04.1903—13.07.1937) — книгознавець, архівіст, редактор, економіст. Н. в м. Москва. Закінчив Київ. ін-т нар. госп-ва (1928) та аспірантуру при Науково-дослідній кафедрі марксизму-ленінізму при ВУАН (1930). Одночасно 1925—28 був деканом робітничого факультету Київ. ін-ту нар. госп-ва, в. о. ректора, заст. дир. Центр. істор. архіву, гол. редактором київ. філії «Книгоспілки». Працював в Українському науковому інституті книгознавства (УНІК), де очолював Кабінет вивчення книги й читача (1926— 28), бібліографічну секцію та комісію при УНІК (1928—31), 1934 — дир. УНІК. 1930—33 — заст. голови Херсон. міськ. ради. 1933—36 — дир. Всенар. б-ки України (1934—36 — Держ. б-ка ВУАН; нині Бібліотека національна України імені В.І.Вернадського). Упорядкував «Показник соціально-економічної літерату-
В.М. Іванушкін.
Івано-Франківський краєзнавчий музей. Фото кінця 20 ст.
406 ІВАНЦОВ
І.О. Іванцов.
ри українською мовою дореволюційного періоду» (не надруковано). Через пожежу, яка трапилася 25 листоп. 1935 в газетному відділі б-ки (з 1934 цей відділ містився в непристосованому приміщенні — у Софійському соборі) й призвела до того, що велика ч. фондів б-ки згоріла, а ін. була пошкоджена водою, в берез. 1936 був виключений з КП(б)У (за «притуплення партійної пильності та протягування класововорожих кадрів до бібліотеки»), а в трав. цього року звільнений з посади дир. і взагалі з б-ки. 1936—37 — працював у Літ. комісії при Наркоматі освіти УРСР, агрономом-плановиком Київ. садово-ягідного тресту. Заарештований 13 січ. 1937 за сфабрикованим звинуваченням як «активний учасник контрреволюційної націонал-фашистської терористичної організації». Страчений. Реабілітований 1958. Тв.: Проблема читачівства та її вивчення. К., 1926; Роль Бібліотеки УАН як державного книгосховища. К., 1935. Літ.: Наука и научные работники СССР, ч. 6. Л., 1928; Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Історія Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. 1918—1941. К., 1998; Ковальчук Г. Керівники ВБУ—НБУВ (1919—1998). «Бібліотечний вісник», 1998, № 5; Опришко Т. Василь Іванушкін: Життя і доля. «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 1999, № 1/2; Ковальчук Г. Директори Всенародної бібліотеки України (20— 30-ті рр.). «З архівів ВУЧК—ГПУ— НКВД—КГБ», 2000, № 2—4; Історія Національної академії наук України. 1934—1937. Документи і матеріали. К., 2003. О.В. Юркова.
тинної церкви. І. розкопав, дослідив і описав унікальні археол. пам’ятки «Житло художника» та «Житло ремісника», які згодом використав М.Каргер у своїй книзі «Древній Київ» (1958). Публікував у київ. пресі статті про давній Київ, використовуючи матеріали археол. розкопок 1938, 1939, 1940. Був залучений до колективу зі створення 4-томної «Історії Києва», яким керувала Н.Полонська-Василенко. Свою частину — «Стародавній Київ до 1240» — І. закінчив у 1-й пол. 1941, підготував до друку, проілюстрував фотографіями, картами, планами. Одночасно з роботою над монографією «Стародавній Київ» працював над атласом «Топографія древнього Києва». Невдовзі після початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, 12 лип. 1941 зарахований до стрілец. полку Південного фронту. Потрапив в оточення. Опинившись в окупованому Києві, рятував архів та експонати Ін-ту археології АН УРСР. 31 жовт. 1941 виданий гестапівцям, того ж дня розстріляний у Бабиному Яру. Тв.: Т.Г. Шевченко — історик-археолог. «Історичний журнал», 1939, № 4; Шевченко і археологія. В кн.: Пам’яті Т.Г. Шевченка. Збірник статей до 125-річчя з дня народження. К., 1939; Виникнення Києва в VII— VIII ст. н. е. Стенограма 4 наукової сесії КДПІ. К., 1941 (машинопис); Повстання українського народу проти шляхетської Польщі 1635—1638 рр. К., 2002; Стародавній Київ. К., 2003; Щоденники розкопок Мих. Собору, 1938 р. Три блокноти. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. УА/к № 8-0, 81, 83; Торгівля Київської Русі IХ—ХIII ст. Науковий архів Інституту археології НАН України, р. 12, 42, рукопис, 50 с. Літ.: Іванцова-Костенко Г.І. Трудне повернення Іванцова. «Вісті з України», 1995, № 6; Іванцова-Костенко Г., Сагайдак М. Повернути добре ім’я. «Слово і час», 1998, № 4—5; Івакін Г.Ю. Пам’яті Івана Овсійовича Іванцова. «Археологія», 2004, № 3; Бондаренко О. Відроджене ім’я. В кн.: Збірник «Київ і кияни». К., 2005; Повернення. Збірник доповідей наукової конференції, присвяченої 100-літтю з дня народження українського історика та археолога Івана Овсійовича Іванцова (1904—1941 рр.). (29 вересня 2004 року) К., 2005. Г.І. Костенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІВАНУШКІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
