ІВАНЕНКО Григорій Васильович (псевд. — Бараба; 09.11.1893— 14.09.1938) — громад. та політ. діяч. Н. в с. Довге (нині село Дрогобицького р-ну Львів. обл.). Освіту здобув у Дрогобицькій бурсі, згодом зарахований до г-зії. Брав участь у нац. молодіжному й січовому (див. «Січі») рухах, за що його не раз виключали з навч. закладів. У роки Першої світової війни — чотар Легіону Українських січових стрільців, відзначився в карпатських боях на рос. фронті (див. Карпатська операція 1915 рос. армії). Перебував 1915—18 у полоні в м. Омськ (нині місто в РФ). 1919 вступив до РКП(б) і 1920 направлений політпрацівником до військ. частин Червоної Української Галицької армії. Від 1921 — чл. ЦК КПСГ (від 1923 — Комуністична партія Західної України), очолював підпільні окружні к-ти партії в Східній Галичині, делегат конгресів Комінтерну (див. Інтернаціонал Комуністичний). Від 1928 — секретар ЦК КПЗУ і канд. у чл. політбюро. Автор низки брошур і статей з питань революц.-визвол. руху в Західній Україні. Переслідувався польс. властями, 5 років провів у тюрмах. Унаслідок розходжень із політикою ВКП(б) і КП(б)У щодо тактики й стратегії визвол. боротьби в Зх. Україні й нац. питання 1933 відкликаний до УСРР, засуджений до 10 років ув’язнення. П. у тюрмі в м. Харків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Іваненко Григорій Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
