ЗУБАТОВЩИНА, «поліцейський соціалізм» — назва, що закріпилася за одним із методів боротьби поліції Російської імперії з робітн. рухом напередодні революції 1905—1907 (за прізвищем ініціатора методу, жандармського полк. С.Зубатова). Суть методу полягала в тому, щоб під опікою царських властей і контролем поліції створювати робітн. оргції («товариства взаємодопомо-
ги»), які б відвертали робітників від революц. боротьби. Політика «поліцейського соціалізму» провадилася царською владою, як правило, у великих пром. центрах, зокрема — Санкт-Петербурзі, Москві, Іваново-Вознесенську (нині м. Іваново, РФ), Сормово (нині р-н м. Нижній Новгород, РФ), Баку (нині столиця Азербайджану), Тулі (нині місто в РФ), Мінську (нині столиця Білорусі), Вільно (нині м. Вільнюс), Києві, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), Одесі, Харкові, Миколаєві, Єлизаветграді (нині м. Кіровоград), Херсоні. Максимальна чисельність чл. зубатовських і близьких до них робітн. орг-цій в Україні 1903 досягла 6—8 тис. осіб. Проте сподівання уряду на створення підконтрольного поліції робітн. руху не виправдалися. Так, під час загального страйку на Півдні Росії 1903 чл. зубатовських «товариств взаємодопомоги» спочатку разом з поліцією намагалися придушити страйк, але згодом вийшли зпід контролю поліції й примкнули до страйкарів. Це привело до розвалу зубатовських орг-цій та їх заборони царським урядом. Своєрідним рецидивом З. 1905 була т. зв. гапонівщина (див. Г.Гапон). Літ.: Овсієнко О.Ф. Крах зубатовщини на Україні. К., 1987. О.Ф. Овсієнко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗУБАТОВЩИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
