ЗОЛОТОНОША — місто обласного підпорядкування Черкаської області, райцентр. Розташоване на р. Золотоношка (прит. Дніпра). Залізнична ст. Нас. 28,5 тис. осіб (2004). Перша письмова згадка належить до 1576. Зручне розташування на торг. шляху — Карагодській дорозі — сприяло зростанню З. В документах 1616 вона згадується як місто. Будучи міцною фортецею, З. відігравала помітну роль у захисті пд. кордонів України від татар. набігів. 1625 створено Золотоніську козац. сотню в складі Черкаського полку. 1627 ремісники З. об’єдналися в братство — одне з найбільших на Черкащині. Жителі брали участь у козац. повстаннях
382 ЗОЛОЧІВ
Золотоноша. Красногірський Свято-Покровський монастир. Гравюра кінця 19 ст.
проти польс. шляхти під проводом М.Жмайла (1625), Т.Федоровича (див. Федоровича повстання 1630), П.Бута (див. Павлюка повстання 1637), Я.Острянина (1638). 1640 місто стало власністю кн. Я.Вишневецького. В роки національної революції 1648—1676 жителі міста воювали на чолі з О.Зайцем, брали участь у Богуна повстанні 1659, Переяславського полку повстанні 1666. У 18 ст. тер. навколо З. була однією з тилових баз гайдамацьких загонів (див. Гайдамацький рух). Райцентр від 1923. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 окуповане гітлерівцями від 19 верес. 1941 по 22 верес. 1943. Під час окупації знищено 10,8 тис. осіб, 433 мешканця вивезли до Німеччини. Поблизу З. пам’ятка архітектури — Спасо-Преображенська церква Красногірського монастиря (1760—70, архіт. І.Григорович-Барський).
У місті жив герой Війни 1812 Д.Неверовський, бували Г.Сковорода, І.Котляревський, 1845 зупинявся Т.Шевченко, в уч-щі при Благовіщенському монастирі здобували освіту М.Максимович, п’ятеро братів Тимківських, у З. починали діяльність письменники М.Терещенко, С.Скляренко, Іван Ле, актриса Н.Ужвій, композитор В.Шуть, народився акад. АН СРСР О.Бах. Літ.: ІМіС УРСР. область. К., 1972. Черкаська
Золочів Львівської області. Костел. Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗОЛОТОНОША» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
