ЗОЛОТИЙ ПОТІК (до 1570 — Загайполе) — с-ще міськ. типу
Бучацького р-ну Тернопільської області. Розташов. за 18 км від залізничної ст. Бучач. Нас. 2,5 тис. осіб (2004). Поселення відоме з кін. 14 ст. під назвою Загайполе. В 1-й пол. 16 ст. було подароване польс. королем магнату Я.Потоцькому. 1570 с-ще набуло статусу м-ка і перейм. в З.П. 1578 йому надано право проведення щороку двох ярмарків і щотижня торгів. 1601 отримав магдебурзьке право. На поч. 17 ст. поблизу З.П. збудовано замок. 1634 споруджено костел. Під час національної революції 1648—1676 поблизу мка точилися жорстокі бої. 1672 З.П. захоплений турец., 1675 зайнятий польс. військами, з 1676 по 1683 — знову під владою Османської імперії. Наприкінці 17 ст. З.П. занепадає. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перейшов під владу Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1817 у З.П. відкрито школу, яку 1880 перетворено на 4класну. Наприкінці 19 — поч. 20 ст. діяли ф-ки з вир-ва гіпсу та дренажних труб, працювали кушніри, кравці, ткачі, гончари, шевці тощо. Однак більшість нас. займалася с. госп-вом. Під час Першої світової війни З.П. зазнав значних руйнувань. Від 1920 перебував під владою Польщі, від 1939 — возз’єднано з ін. укр. землями в складі УРСР. Райцентр 1940—62.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗОЛОТИЙ ПОТІК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
