«ЗОЛОТА ГРАМОТА» КАТЕРИНИ II — типова для політ. к-ри українців 18 ст. ідеологема, яка сформувалася та поширювалася з табору повстанців серед правосл. нас. Речі Посполитої з метою легітимації — через санкціонування Петерб. двором — могутнього соціального та нац.-визвол. руху 1768—69 в Правобережній Україні — Коліївщини, що відбувалася під реліг. гаслами. Формуючи у свідомості польс. сусп-ва стереотип щодо рос. царату як захисника правосл. у Короні Польській, вона водночас дієво використовувалася політиками для дестабілізації відносин між Російською імперією і Польщею. Поширення чуток про існування «Золотої грамоти», очевидно, було спричинено перебуванням 1765 в Санкт-Петербурзі управителя правосл. монастирів і церков у Правобереж.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ЗОЛОТА ГРАМОТА» КАТЕРИНИ II» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
