ЗИБЛІКЕВИЧ Євген (літ. псевд. — К.Порохівський, 1895—1987) — військ. та політ. діяч, журналіст. 1918 — чотар куреня Січових стрільців у Києві, учасник протигетьманського повстання 1918, зокрема бою 18 листоп. 1918 під Мотовилівкою (нині села Велика, Казенна та Червона Мотовилівки Фастівського р-ну Київ. обл.; див. Мотовилівка, бій 1918), в якому командував чотою січовиків. Від 1921 — чл. Української військової організації. Згодом — один із засн. Організації українських націоналістів. Ред. «Українського голосу» (1926—30), «Бескиду» (1931—33), «Змагу» (1935— 37) в Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), «Нового часу» (1937—39) у Львові, «Америки» (з 1953) у Філадельфії (шт. Пенсільванія, США). Автор брошури «Зі споминів січовика (1914—1919)» (Кам’янець-Подільськ, нині м. Кам’янець-Подільський, 1919). В останні роки життя був президентом Східноєвропейського дослідного інституту імені В.Липинського у Філадельфії. Був чл. редколегії, зокрема видання «Спогадів» П.Скоропадського. П. у м. Філадельфія. Літ.: Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992; Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. К.—Філадельфія, 1995; Стрельський Г. Діячі України доби національно-визвольних змагань (1917—1920 рр.). «Історія в школі», 1998, № 9. Г.В. Стрельський.
від. — не пізніше 1634) — філолог, письменник, перекладач, церк.-освіт. діяч. Брат С.Зизанія. Н. в м-ку Потелич (нині село Жовківського р-ну Львів. обл.) в міщанській родині. Викладав у братських школах міст Львів (до 1591), Берестя (1592—94, нині м. Брест, Білорусь), Вільно (1595—97, нині м. Вільнюс). 1597—1600 був домашнім учителем кн. Б.Соломирецького в Баркулабово (Білорусь), 1600— 02 — кн. О.Острозького (див. Острозькі) в м. Ярослав (нині місто в Польщі). Від 1612 — протопоп у м. Корець, активний діяч культ.-освіт. руху. 1596 у Вільно надруковано його «Грамматіку словенску», де розглядалася теорія віршування та буквар — «Наука к читанню и розумўню писма словенскаго...», в додатку до якого опубл. «Лексис...» — укр.-церковнослов’ян. словник. Написав «Поученіє при погребі Софії, княгині Чарториської» (1618), імовірно, також вірш «На герб … панов Долматов» (опубл. 1623). 1626—27 відвідав Москву, де провів диспут з догматичних питань із працівниками Друкарського двору. Його погляди на світ і закони природи моск. книжники визнали єретичними. Написав «Катехізис» (Москва, 1627; відразу ж після опублікування книга була заборонена рос. церк. владою), в якому намагався раціоналістично
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗИБЛІКЕВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
