ЗЕЛІНСЬКИЙ Тадей Францович («Тадеуш»; 14(02).10.1859—08.05. 1944) — філософ, філолог, історик античності. Д-р філології та філософії, проф. (1887). Дійсний чл. Академій наук: Петерб., Краківської, Польс., Баварської, Брит., Паризької, Румун.; почесний д-р ун-тів Оксфорда (Велика Британія), Афін (Греція), Гронінгена (Нідерланди). Н. в с. Скрипчинці (нині село Корсунь-Шевченківського р-ну Черкас. обл.) у польс. родині. В 4-річному віці залишився без матері, згодом сім’я переїхала до Санкт-Петербурга, де батько отримав нове призначення. Навчання почав у петерб. нім. гімназії св. Анни. За успіхи в навчанні дістав урядову стипендію на 3 роки для подальшого навчання у філол. семінарії в Німеччині, відкритій на кошти царського уряду. В 14-річному віці втратив і батька. З цього часу змушений був самостійно турбуватися про своє життя, заробляючи приватними уроками. По закінченні семінарії продовжив навчання в Лейпцизькому університеті. За відмінні успіхи в ун-ті удостоєний стипендії та права в наступні 2 роки вивчати пам’ятки антич. к-ри в музеях Німеччини, Австрії, Італії, Греції. 1883 у Дерптському (нині Тартуський) ун-ті захистив докторську дис. Від 1887 — проф. Петерб. ун-ту.
З. створив низку підручників і посібників з антич. к-ри, міфології та історії для випускників класичних г-зій. Від 1901 брав участь у підготовці до друку популярних видань багатьох європ. класиків. 1912 почалася його багаторічна співпраця з відомими книговидавцями — братами М. і С. Сабашниковими, в результаті цієї співпраці вийшло в світ 3-томне вид. перекладених ним рос. мовою творів Софокла. Над цими перекладами він працював у цілому понад 20 років. 1917—22 в Петрограді (нині м. С.-Петербург) видані його найвідоміші наук. праці з історії, міфології, літ. та к-ри античності: «Релігія стародавньої Греції» (перша в циклі «Релігія стародавнього світу»), «В світі ідей — “відродженці” і “релігія еллінізму”», «Стародавній світ і ми» та багато ін. 1922 був змушений назавжди покинути Рад. Росію. Відтоді очолив каф-ру класичної філології у Варшавському університеті. Публікувався польс. мовою, зокрема видав книги: «Незалежна Греція», «Римська республіка», «Римська імперія», «Еллінізм і іудаїзм», «Релігія Римської республіки». 1943, будучи хворим, покинув Варшаву, де під час розгрому повстання у варшавському гетто були знищені його квартира і б-ка, і переїхав до сина, який мешкав у Німеччині. Останні дні свого життя провів у с. Шондорф (Верхня Баварія), куди прибув разом із донькою Веронікою. Мав двох синів і п’ятьох доньок. Від шлюбу з німкенею Л.Гібель (одружився 1885) в нього був син і три доньки. Дочка Амата, її чоловік та двоє їхніх дітей загинули в таборах Гулагу. Син Фелікс 1919 був позбавлений органами рад. влади права проживання в Петрограді, на лижах по льоду Фінської затоки втік у Фінляндію, згодом переїхав до Баварії. Донька Корнелія вийшла заміж за японця. Вероніка страждала на хворобу серця і все життя залишалася поруч з батьком. Від 2-го шлюбу — з С.Червінською (одружився 1910) — мав дві доньки — Тамару і Аріадну. Вони не змогли виїха-
ти разом із батьком із СРСР в Польщу і 1937 змушені були зректися його. Його позашлюбний син А.Піотровський, перекладач творів Арістофана, Гая Валерія Катулла, Есхіла, загинув 1938 у тюрмі в м. Ленінград (нині м. С.-Петербург). Наук. праці, книжки й підручники З. перекладені нім., франц., італ., чеською та польс. мовами і стали настільними книгами для багатьох поколінь учених, які вивчають античність. У СРСР на поч. 1930—40-х рр. З. і його учень М.Ростовцев були оголошені представниками бурж. істор. науки, а їхні праці вилучені з бібліотек. П. у с. Шондорф. Тв.: Древний мир и мы. Лекции, читаемые ученикам выпускных классов С.-Петербургских гимназий и реальных училищ весной 1903 г. СПб., 1903; СПб., 1905; СПб., 1911; Пг., 1916; Научно-популярные статьи, т. 1. СПб., 1905; Спб., 1908; Соперники христианства. Статьи по истории античных религий, т. 3. СПб., 1907; Арион и трагедия. «Гермес», 1909, № 3; История античной культуры. Курс VIII кл. мужских гимназий, ч. 1—2. М., 1915; Иресиона. Аттические сказки. Пг., 1921—22; Научнопопулярные статьи по всеобщей литературе, т. 4., вып. 1—2. Пг., 1922; Царица вьюг. Пг., 1922; Терем зари. Пг., 1922; Религия эллинизма. Пг., 1922; Софокл. Драмы. М., 1990; Древнегреческая религия. К., 1993; Сказочная древность Эллады. М., 1993; Из жизни идей, т. 1—2. М., 1995; История античной культуры. СПб., 1995; Соперники христианства: Статьи по истории античной религии. СПб., 1995; Возрожденцы: Научно-популярные статьи. СПб., 1997; Аттические сказки. СПб., 2000; Римская империя. СПб., 2000. Літ.: Брюллова Н.В. Профессор Фаддей Францевич Зелинский. (К его 25-летнему юбилею.) «Гермес», 1909, № 3; Список трудов профессора Ф.Ф. Зелинского, изданный ко дню 25-летия его преподавательской деятельности его учениками (1884— 1909). СПб., 1909 (У списку № 1— 312); Перечень трудов профессора Ф.Ф. Зелинского с 1908 г. «Гермес», 1914, № 3. (Продовження попереднього списку: № 313—421); Ростовцев М.И. Фаддей Францевич Зелинский. Там само; Троцкий И.М. Зелинский Фаддей Францевич. В кн.: Литературная энциклопедия, т. 4. М., 1930. Л.Б. Кулікова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зелінський Тадей Францович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
