ЗВЕНИГОРОД ГАЛИЦЬКИЙ — стольний град Звенигородського князівства, яке виникло в процесі формування Галицької землі. Вперше згаданий у «Повісті временних літ» під 1087. Збереглося давньорус. городище Звенигород на тер. сучасного с. Звенигород Пустомитівського р-ну Львів. обл. Дитинець і посад стояли на підвищенні, захищеному двома рукавами р. Білка (прит. Полтви, бас. Вісли) і непролазними (більшу частину року) болотами, що робило З.Г. майже неприступним містом. 1237 Данило Галицький не зміг його здобути. В З.Г. було кілька церков. Місто мало дерев’яну бруківку. Археол. залишки залізоробного й залізооброб-
ного вир-в, чинбарного, гончарного і косторізного ремесел свідчать, що це був розвинений ремісничий центр. У місті працювали зодчі й художники. З.Г. стояв на торг. шляхах з Києва і Володимира (нині м. ВолодимирВолинський) на Перемишль і далі до Центр. й Зх. Європи, а з Перемишля та Володимира на Галич (давній) і далі «в землю Угорську». Політ. історія З.Г. раннього часу маловідома. Перемишльський кн. Володар Ростиславич 1124 заповів своєму старшому синові Ростиславу Перемишль, молодшому — Володимиркові Володаревичу — З.Г. По смерті Ростислава поміж 1128 і 1129 Володимирко заволодів Перемишлем. 1141, після смерті брата в перших — теребовльського і галицького кн. Івана Васильковича, Володимирко приєднав до своїх земель і його землі та переніс свій престол до Галича (давнього). 1146 вел. кн. київ. Всеволод Ольгович спробував оволодіти З.Г. У подальшому З.Г. був звичайним містом Галицького князівства. 1241 здобутий військом Батия і перестав існувати. Через деякий час на його місці виникло село Звенигород. Літ.: Ратич О.О. Літописний Звенигород. «Археологія», 1973, № 12; Свєшніков І.К. Дослідження давнього Звенигорода у 1982—1983 рр. Там само, 1987, № 57; Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (раннеславянский и древнерусский периоды). К., 1990. М.Ф. Котляр.
Раппопорт П.А. К вопросу о системе обороны Киевской земли. «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», 1954, вып. 3; Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности. К.,1980; Рычка В.М. Формирование территории Киевской земли (IX — первая треть XII в.). К.,1988; Куза А.В. Древнерусские городища X—XIII вв. М.,1996. А.Г. Плахонін.
сунь-Шевченківської операції, стела про минуле міста, пам’ятник Т.Шевченкові; Спасо-Преображенський собор. Діють краєзнавчий музей та будинок-музей академіка А.Кримського. Місто відвідували поет і партизан Війни 1812 Д.Давидов, байкар І.Крилов, поети О.Пушкін і Т.Шевченко. Літ.: ІМіС УРСР. Черкаська область. К., 1969; Іванченко М.Г., Хоменко В.М. Звенигородщина: Путівник. Дніпропетровськ, 1969. Р.В. Маньковська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗВЕНИГОРОД ГАЛИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
