ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ-САС Володимир Романович (10.07.1896—12.10. 1959) — мистецтвознавець, історик мист-ва, політ. діяч. Проф. (1947), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка. Н. в м. Львів. Від 1920 — чл. Українського союзу хліборобів-державників (УСХД). Був одним з ініціаторів створення консервативно-монархічної орг-ції в Західній Україні та Братства українських класократів-монархістів, гетьманців (1930), яке утворилося після розколу УСХД. Прихильник і послідовник В.Липинського у консервативно-монархічному русі. На еміграції мешкав у Чехословаччині, Німеччині, Австрії. Був викл. Українського вільного університету в Празі, Українського наукового інституту в Берліні, проф. Укр. катол. богословської акад. у Львові (1928—34), 1947 — проф. Віденського ун-ту. Досліджував впливи візант. мист-ва, готики, ренесансу, бароко на укр. арх-ру. Осн. тв.: «Готичне і барокове церковне будівництво в Карпатах» (1926, нім. мовою); «Історія старохристиянського мистецтва» (1936); «Храм св. Софії в Константинополі» (1936, нім. мовою). П. у м. Грац (Австрія).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ-САС ВОЛОДИМИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
