ЗАКЛИНСЬКИЙ Роман Гнатович (псевд. і криптоніми — Іван Гінза, Р.З., Роз., Ром. З., Ром. Закл.; 18.04.1852—20.03.1931) — письменник, літературознавець, педагог, мемуарист, культ.-просвітницький діяч. Старший брат К.Г.Заклинського. Батько Б.Заклинського, Р.Р.Заклинського й К.Р.Заклинського (мав 8 синів). Н. в с. Мариямпіль (нині село Галицького р-ну Івано-Франк. обл.). Середню освіту отримав у Станіславській г-зії. Закінчив Львів. ун-т (1885). Викладав у Львів. та Станіславській учительських семінаріях (1891— 1912). Літ. діяльність почав як поет (рукопис «Пісні Романа Нечекая», 1866). Вів фольклорноетногр. нотатки (зафіксовані в його «Записнику» 1868—70). Автор статей із проблем освіти і виховання молоді в газетах «Діло», «Газета шкільна», «Шкільна часопись», «Ognisko domowe» (польс. мовою) та ін., «Спомину про закладини філії “Просвіти” в Станіславі», кількох підручників. Домігся відкриття в м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ) укр. г-зії (1900) та книгарні. Чл.-засн. Рус. пед. т-ва, секретар Гол. управи «Рідної школи» (див. «Рідна школа»), бібліотекар «Просвіти» (див. Просвіти) у Львові. 1905 передав свою б-ку студентському самоосвітньому гурткові в Станіславі. Дослідження З. про «Слово о полку Ігоревім» (1906) було високо оцінене І.Франком. Дослідник творчості Ю.Федьковича, автор споминів про нього (1901), а також про П.Ніщинського (1903) та І.Нечуя-Левицького (1928). Був особисто знайомий з Б.Грінченком, О.Маковеєм, М.Павликом і листувався з ними. Від 1912 жив у с. Крушине на Львівщині. П. у с. Крушине. Архів З., який зберігається у ЛНБ ім. В.Стефаника (ф. 48), містить чимало неопубл. істориколіт. розвідок («Міжнародні відносини Австрії, Угорщини до північносхідних держав Європи», «Заклинський Корнило», «Про Закарпаття», «Хто був автором “Народних оповідань” Марка Вовчка?», «Про Желехівського Євгена, вчителя в Станіславі», «Бандитизм на Угорській Руси» та ін.), а також «Фамілійні спогади» й «Щоденник». Тв.: Зверята шкодні і пожиточні в господарстві. Львів, 1879; Географія
Русі, ч. 1: Русь Галицька, Буковинська і Угорська. Львів, 1887; З нашої етнографії. Бойки, гуцули, лемки. Львів, 1887; Руський буквар для народних шкіл. Львів, 1887; Про живооплоти і ліси. Львів, 1891; Наше лихолетє: Історичні оповідання. Львів, 1892; Чи можна Федьковича Косованом звати? (Слово в обороні правди). Львів, 1895; Спомини про Федьковича. «ЛНВ», 1901, т. 13, кн. 2; Спомини про Петра Ніщинського. Там само, 1903, т. 22, ч. 2; За слідами Федьковича: Записки з прогульки по Буковині. Там само, 1905, т. 31, 32, ч. 2; Пояснення одного темного місця в «Слові о полку Ігоревім». «ЗНТШ», 1906, т. 71, кн. 3; Те саме: окреме вид. Львів, 1906; Українські кольонії. Коломия, 1919. Літ.: Качкан В. Українське народознавство в іменах, ч. 1. К., 1994; Його ж. Незнищенне древо Заклинських. «Дзвін», 1994, № 4; Його ж. Хай святиться ім’я твоє.., ч. 1. Чернівці, 1994; Полєк В. та ін. Відомі педагоги Прикарпаття: Бібліографічний покажчик, т. 1. Івано-Франківськ, 1997. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заклинський Роман Гнатович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
