ЗАГУЛ Дмитро Юрійович (псевдоніми і криптоніми — І.Майдан, Б.Тиверець, Д.Буковинець, Г.Юрась, І.М. та ін.; 28.08.1890 — літо 1944) — поет-символіст, літературознавець, критик, публіцист, перекладач, педагог, громад. діяч. Н. в с. Мілієве (нині село Вижницького р-ну Чернів. обл.) в родині селянина-бідняка. Рано осиротів. Навч. в Чернів. держ. класичній г-зії на кошти свого сільс. вчителя В.Завадюка. Рано виявив поетичний хист — перші публікації з’явилися 1907. По закінченні г-зії (1913) став слухачем філос. ф-ту Чернів. ун-ту. Самостійно вивчав слов’ян. лінгвістику. 1915 жив у м. Нижній Новгород (нині місто в РФ), потім — в Одесі й Києві. Працював у київ. шпиталі, в редакціях газет. Після виходу пер-
ших зб. «З зелених гір» (1918) та «На грані» (1919) став одним з організаторів «Музагету», активним учасником Спілки художників слова, літ. об-ня «Західна Україна» та Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Деякий час учителював, друкувався в журналах «Червоний шлях», «Нова громада», «Глобус» та ін. Автор підручника «Поетика» (1923), низки літературознавчих розвідок, брошури «Література чи літературщина?», поетичних зб. «Наш день» (1925), «Мотиви» (1927), текстів кількох пісень та романсів. Перекладав тв. Г.Гейне, Й.-В.Ґете, Дж.Байрона та ін. західноєвроп. письменників. 1924 працював у сценарному від. «Українфільму», від осені 1926 — ст. н. с. Комісії новітнього письменства ВУАН. Заарештований 23 лют. 1933 за приналежність до т. зв. контрреволюц. орг-ції, засуджений до 10 років концтаборів. Відбував строк на ст. Урульга (нині с-ще міськ. типу Читинської обл., РФ) та на Колимі (місцевість на пн. сх. азіатської ч. Росії), де й загинув 1944 за нез’ясованих обставин. Реабілітований 29 квіт. 1957 на клопотання Спілки письменників України. Ім’я З. носить школа в с. Мілієве, де створено його музей і встановлено бронз. погруддя поета. 1998 односельці З. разом з Чернів. орг-цією Спілки письменників України заснували літ. премію його імені. В Києві на будинку № 36 по вул. О.Гончара 1995 З. відкрито меморіальну дошку (скульптор — В.Сивко). Тв.: Вибране. К., 1961; Поезії. К., 1966; Пер.: Байрон Д.Г. Мазепа: Поема. Бломберг, 1949; Сідней, 1953; «Київ», 1990, № 8; [Вірші]. «Українська мова і література в школі», 1990, № 10; Поезії. К., 1990. Літ.: Славутич Я. Розстріляна муза: Нариси про поетів. Детройт, 1955; К., 1992; Реабілітований Дмитро Загул. «Сучасність», 1962, № 7; Бутковська О. З книги життя Дмитра Загула. Там само, 1968, ч. 9(93); Мороз-Стрілець Т. Син Буковини. «Вітчизна», 1970, № 8; Далавурак С., Лесин В. Ужинок бентежного поета. В кн.: Загул Д. Поезії. К., 1990; Чорногуз Т.А. «Багато акордів на струнах моїх…» «Українська мова і література в школі», 1990, № 10; З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій, вип. 1, К., 1991; Жила В. Переклад «Фавста» в системі нових концепцій (До 70-річчя перекладу Дм.Загула). «Визвольний
шлях», 1992, № 11; Кравців Б. Зібрані твори, т. 3. Публіцистика. К., 1994; Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917—1941 рр.). К., 1999; Киселиця І. Невідомі сторінки життєпису Дмитра Загула буковинського періоду. В кн.: Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького ун-ту 12— 13 травня 1999 р., кн. 1. Гуманітарні науки, ч. 1. Чернівці, 1999; Буковина. Визначні постаті 1774—1918: Біографічний довідник. Чернівці, 2000; Пам’ятаймо! Знаменні і пам’ятні дати Буковини в 2004 р.: Бібліографічний покажчик. Чернівці, 2003. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАГУЛ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»