ЗАГАЙКЕВИЧ Володимир (19.10. 1876—07.06.1949) — адвокат, громад. та політ. діяч. Н. в м. Тернопіль. На поч. 20 ст. брав активну участь в укр. нац.-культ. русі в Надсянні, очолював культ. та громад. орг-ції в м. Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща), чл. Нац.-демократ. партії. 1912—18 — посол (депутат) до австрійс. парламенту. Від жовт. 1918 — чл. Укр. нац. ради (див. Українська національна рада ЗУНР). У листоп. 1918 очолював повітову раду Перемишля. Після захоплення міста польс. військами заарештований і до жовт. 1919 перебував у концтаборі в Домб’є. Від 1920 — видавець і відп. ред. газ. «Український голос» у Перемишлі. Од 1925 — чл. Українського національно-демократичного об’єднання. 1928—35 — посол до польс. сейму, 1928—30 — віце-маршалок цього сейму. Виступав захисником у політ. процесах над ук-
190 ЗАГАЛЬНА
ня З.д.п.л. стали правовою основою для стандартів, прийнятих Радою Європи, та для удосконалення нац. правових систем, які гарантують неухильне й послідовне дотримання прав людини. Розділ II Конституції України 1996 зафіксував права, свободи та обов’язки людини і громадянина, які відповідають стандартам декларації та ін. міжнар.правовим актам. Положення З.д.п.л. стали нормами прямої дії для сучасного вітчизн. законодавства. Літ.: Дженіс М. та ін. Європейське право у галузі прав людини: Джерела і практика застосування. К., 1997; Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми. К., 1999. А.Ю. Мартинов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАГАЙКЕВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
