ЗАВАДОВСЬКИЙ Петро Васильович (1739—22(10).01.1812) — рос. держ. діяч, сенатор (1780), дійсний таємний радник (1793), міністр нар. освіти (1802—10), граф (1793, 1795). Н. в с. Красновичі Черніг. губ. (нині тер. РФ). Початкову освіту отримав у домі свого дядька за матір’ю Михайла Ширая (див. Шираї), стародубського підкоморія. В підлітковому віці був відправлений для навчання в єзуїтське уч-ще (див. Єзуїтські школи) м. Орша (нині місто Вітебської обл., Білорусь). Після закінчення уч-ща слухав лекції в Київ. акад. (див. КиєвоМогилянська академія). Служив дрібним чиновником (повитчиком) у Малоросійській колегії, а згодом поступив до канцелярії малорос. ген.-губернатора П.Румянцева (див. П.Румянцев-Задунайський), який був одночасно і президентом Малорос. колегії. П.Румянцев звернув увагу на здібного й діловитого молодого урядовця і почав доручати йому важливі справи. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 П.Румянцев був призначений команд. спочатку 2-ї армії, а згодом 1-ї армії й узяв З. із собою правителем секретної канцелярії. На війні З. відзначився в битвах при Ларзі і Кагулі. Разом з С.Воронцовим редагував текст КючукКайнаджирського мирного договору 1774. 1775 супроводжував П.Румянцева до Санкт-Петербурга. Потрапив у поле зору імп. Катерини II і на два роки став її кабінет-секретарем та фаворитом. Був нагороджений великими маєтками в Чернігівській та Могильовській губерніях. Після 1777 засідає в Правительствуючому Сенаті, управляє банками, головує в Комісії законів, ревізує присутственні місця, відає навч. закладами. Підтримує дружбу з
О.Безбородьком. Був головою Комісії з запровадження нар. уч-щ. Намагався поповнювати склад учителів нар. уч-щ охочими з числа студентів Київ. акад. В листі до митрополита Київ. і Галицького Самуїла (Миславського), датованому 4 жовт. 1789, З. просив останнього рекомендувати йому 15 «охочих, які б побажали собі вчительське звання отримати», бо, як він сам пересвідчився, «між усіма присланими для заняття вчительських посад в Комісію з запровадження училищ в різні часи та з різних духовних семінарій найкращими, найздібнішими та й найгречнішими виявлялись завжди ті, хто навчався в Київській академії». 1793 З. наданий титул графа «Священної Римської імперії германської нації», 1795 — графа Російської імперії. Імп. Павло I підтвердив рос. графський титул і надав З. св. Андрія Первозванного орден. По смерті кн. О.Безбородька відправлений у відставку. За імп. Олександра I стає (1802) першим у Росії міністром нар. освіти. За час його служби в мін-ві в державі було відкрито багато парафіяльних шкіл, у селах — народні школи, в повітах — повітові уч-ща, в губернських містах — гімназії. Було засновано 3 ун-ти, в тому числі Харків. ун-т (нині Харківський національний університет). 1810 залишив посаду міністра, був призначений головою департаменту законів у Державній раді Російської імперії. Завідував цензурою, уклав цензурний устав, який виявився досить ліберальним і тому невдовзі (1812) був змінений. П. у м. С.-Петербург. Похований в Олександро-Невській лаврі. Літ.: Аскоченський В. Киев с древнейшим его училищем Академиею, ч. 2. К., 1856; Листовский И.С. Граф Петро Васильевич Завадовский. «Русский архив», 1883, т. 2—3; Голубцов В.В. К биографии графа Петра Васильевича Завадовского. Там само. 1887, т. 1; Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения. 1802—1902. т. 1. СПб., 1902; Огієнко І.І. Українська церква. К., 1993. П.В. Голобуцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАВАДОВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
