ЗАБУЗЬКИЙ Семен (р. н. і р. с. невід.) — козац. старшина, політ. авантюрист. Походив зі старовинного козац. роду. В 2-й пол. 1640-х рр. входив до складу старшин реєстрового козацтва (див. Реєстрові козаки). На початку національної революції 1648—1676 примкнув до повсталих. Однак напередодні Пилявецької битви 1648 перейшов на польс. бік. Під час кампанії 1649 під с. Топорів (нині село Буського р-ну; за ін. даними — у м-ку Білий Камінь, нині село Золочівського р-ну, обидва Львів. обл.) 7 лип. номінований гетьманом Війська Запорозького; гетьман. булаву отримав із рук короля Яна ІІ Казимира Ваза напередодні Зборівської битви 1649. Тоді ж З. видав універсали зі зверненням до Війська Запороз. скинути з гетьманства Б.Хмельницького та визнати його владу. Після підписання Зборівського договору Криму з Польщею 1649, за яким польс. король визнав гетьман. повноваження Б.Хмельницького, З. було обрано війтом у Перемишльській землі. На сеймі 1650 З. отримав нобілітацію та дозвіл короля вербувати козац. військо у визначених гетьманом великим коронним воєводствах. Брав активну участь у кампанії 1651. Напередодні Берестецької битви 1651 зібрав цінні для польс. командування відомості про пересування козац. і татар. військ. По завершенні битви польс. уряд планував відправити його на чолі 3-тис. полку в Україну, щоб він перебрав до своїх рук провід у Війську Запороз. Подальша доля невідома.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАБУЗЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
