Лук’ян Якович (р.н. невід.— 1718) — козац. старшина Ніжинського полку: полковий сотник, осавул, суддя (1699, 1701, 1707), наказний (1701—08), а потім повночинний полковник (1708—18). Василь Якович (р.н. невід.—1730) — ямпільський сотник (1686, 1695), глухівський городовий отаман (1701), військ. товариш (1704), генеральний осавул (1710—24). 30 трав. 1723 гетьман наказний П.Полуботок доручив йому і генеральному бунчужному Я.Лизогубові управління Гетьманщиною. Арештований у справі П.Полуботка (1724), після звільнення з-під арешту 1725 жив під наглядом поліції в Санкт-Петербурзі, з 1727 — у Москві (у Грец. монастирі), 1728 йому було дозволено повернутися до України. Внук Лук’яна — Андрій Якович — ніжин. підкоморій (1767—72), ніжин. полковник (1772—82), бригадир (1783—88), депутат дворянства в Черніг. дворянських депутатських зборах (1784). До цього роду належав Іродіон (Ж.) (світське ім’я — Іван; р.н. невід. — 08.10.1736) — намісник (з 1721 — архімандрит) Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря (1690— 1722), архієпископ Черніг. і Новгород-Сіверський (1722—33), оборонець православ’я. Рід Ж. згас у 1840-х рр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Журавський Лук’ян Якович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
