ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ — адм.-тер. одиниця в складі України. Утворена 22 верес. 1937. Межує на пн. з Республікою Білорусь, на зх. — з Рівненською областю та Хмельницькою областю, на сх. — з Київською областю, на пд. — з Вінницькою областю. Тер. 29,9 тис. км2. За станом на 1 січ. 2004 чисельність нас. складала 1359,8 тис. осіб (міське — 56,2 %). Центр — м. Житомир. В обл. — 23 р-ни, 11 міст, 43 с-ща міськ. типу, 580 сільс. рад, 1625 сільс. населених пунктів. У нац. складі нас. переважають українці (85 %). Статус істор. населених пунктів мають
міста Житомир, Бердичів, Коростень, Коростишів, НовоградВолинський, Овруч, Радомишль та с-ща міськ. типу Любар, Миропіль, Олевськ. За характером рельєфу Ж.о. поділяється на дві частини: пд. (підвищену), що розташов. в межах Придніпровської височини, і пн. (понижену) — в межах Поліської низовини. Поверхня хви-
ляста із заг. зниженням на пн. Клімат помірно континентальний. На тер. обл. — 221 річка довжиною понад 10 км кожна (усі належать до бас. Дніпра). Найбільші з них: Случ, Тетерів, Уборть. Є поклади титанових руд, буре вугілля, торф, граніти, гнейси, кварцити, мармур, пірофіліт, кварцові піски, каолін, вогнетривкі глини тощо.
Тер. Ж.о. заселена від часів палеоліту пізнього. У 10—13 ст. входила до складу Давньоруської держави як ч. Київської землі. В 14 ст. приєднана до Великого князівства Литовського. За Люблінською унією 1569 тер. Ж.о. відійшла до Польщі. Житомирський повіт входив до складу Київського воєводства. Населення брало активну участь у національній революції
155 ЖИТОМИРСЬКА
156 ЖИТОМИРСЬКА
1648—1676 і Коліївщині. Після 2го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) територія сучасної Ж.о. в складі Правобережної України приєднана до Російської імперії. Протягом 1793—97 — у складі Волинського намісництва, від 1797 — Волинської губернії. Її центром спочатку був Новоград-Волинський, а з 1804 — Житомир. 1823 у Новограді-Волинському було створене таємне Товариство з’єднаних слов’ян, яке 1825 об’єдналося з Пд. товариством (див. Декабристів рух). У 19 ст. на тер. Ж.о. розвивалися порцелянове вир-во (Коростень), цукрова та виноробна пром-сть. 1923 на тер. сучасної Ж.о. було утворено Волин., Бердичівську і Коростенську округи. 1932 тер. сучасної Ж.о. ввійшла до Київської області. 1937 утворено Ж.о. у складі 30 р-нів. Їх кількість не раз змінювалася (1946 — 34, 1960 — 25, 1963—11, 1965 — 22, від 1990 — 23). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 окупована гітлерівцями. На Житомирщині діяли партизан. з’єднання під командуванням С.Ковпака, С.Маликова, О.Сабурова. Звільнена в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції 1943—1944. Сучасна структура економіки області характеризується аграрною спеціалізацією. Провідними галузями пром-сті є легка, порцелянова, хім. машинобудування, деревообробна. Унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (див. Чорнобильська катастрофа 1986) постраждала екологія пн. частини обл. На Житомирщині народилися: фольклорист, економіст і громад. діяч Т.Рильський, поетеса Леся Українка, співачка Н.Матвієнко. На тер. Ж.о. досліджено низку городищ літописних міст, зокрема Іскоростень, Городеськ (Городськ; с. Городське Коростишівського р-ну), Колодяжин, Неятин (с. Ягнятин Ружинського р-ну), Ярополч (с. Яроповичі Андрушівського р-ну). Осн. істор. пам’ятки: церква св. Миколая (1596, Олевськ), Василіянський монастир (1666, Любар), комплекс споруд монастиря кармелітів (1631, Бердичів), ка-
федральний костел св. Софії (1737—51, Житомир), палац 18— 19 ст. і музей О. де Бальзака (с. Верхівня Ружинського р-ну), літ.-меморіальний музей Лесі Українки (Новоград-Волинський). Літ.: Рибачок І.М. Житомирська область. К., 1959; Ціпріс І.Я. Житомирщина за 50 років. (1917—1967). Короткий бібліографічний покажчик. К., 1968; ІМіС УРСР. Житомирська область. К., 1973; Костриця М.Ю. Географія Житомирської області. Житомир, 1993; Все про Україну, т. 1—2. К., 1998. Я.В. Верменич.
й радіальна, хоча є й левалуазькі форми. Всі три комплекси генетично пов’язані між собою і належать до індустрій т.зв. сх. мікоку. Літ.: Месяц В.А. Житомирская раннепалеолитическая стоянка. «Краткие сообщения Института археологии АН УССР», 1962, вып. 12; Кухарчук Ю.В. Ашельский комплекс Житомирской стоянки. В кн.: Раннепалеолитические комплексы Евразии. Новосибирск, 1992; Кухарчук Ю.В. Мустьерские комплексы Житомирской стоянки и их соотношение с индустрией Рихты. «Археологический альманах», Донецк, 1995, № 4. Ю.В. Кухарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
